Сьома висота Сергія Бубки

28 травня президент НОК України Сергій Бубка офіційно заявив, що балотуватиметься на посаду президента Міжнародного олімпійського комітету. Своє рішення боротися за право очолювати найголовнішу спортивну організацію у світі колишній спортсмен оголосив після засідання SportAccord — глобального форуму, що в Санкт—Петербурзі зібрав усі найвпливовіші міжнародні спортивні організації.

Свою ЗАЯВУ Сергій Бубка оприлюднив невдовзі після того, як його було переобрано до виконкому МОКу та до Ради Асоціації літніх олімпійських міжнародних федерацій (ASOIF) і Генеральної Асамблеї цієї організації.

Місце теж було вибрано не випадково. «Я почав свою міжнародну спортивну кар’єру саме тут, в Петербурзі, коли кваліфікувався на чемпіонат світу 1983 року в Гельсінкі і тому саме тут хотів би оголосити про свою кандидатуру на пост президента МОК», — заявив Сергій Бубка. Російські міста вже встигли стати знаковими у виборах очільника МОКу, адже поперед—ніх президентів Хуана Антоніо Самаранча та Жака Роґґе було обрано у Москві. «Це величезна честь служити олімпійському руху. Я глибоко вірю в цінності олімпійського руху і його силу покращити життя в усьому світі. Спорт є спільною мовою, яка руйнує бар’єри і зміцнює повагу, об’єднує та несе добро», — додав український олімпієць.

Сергій Бубка може стати першим олімпійським чемпіоном, що обійняв посаду керівника головної спортивної організації світу. Додатковим аргументом українського кандидата можуть бути його спортивні здобутки. Точкою відліку досягнень Бубки можна вважати 13 липня 1985 року. Тоді український стрибун із жердиною на паризькому стадіоні вперше подолав позначку 6 метрів. Вражені французькі журналісти писали: «Бубка — на шостому небі». Понад 10 років спортсмен «літав» по своєму «6—му небі», щоразу підвищуючи планку висоти. Лише раз він став олімпійським чемпіоном (1988 рік, Сеул), зате 7 разів був найсильнішим у світі. Протягом своєї тривалої кар’єри Бубка 35 разів перевершував рекорди. За цю звитягу його навіть внесено до Книги рекордів Гіннесса як володаря найбільшої кількості світових досягнень.

Бубчині рекордні 6 м 15 см (у закритих приміщеннях) і 6 м 14 см (у відкритому секторі) до цього часу ніхто не перестрибнув. Мало кого ще за життя вшановують у бронзі, але Сергій Бубка своїми перемогами цього заслужив. У центрі Донецька в 1999 році з’явився пам’ятник Сергію Назаровичу. Скульптура спортсмена з жердиною, який готується до стрибка, встановлена на постаменті символічної висоти — 6,15 метра. Так закінчився спортивний політ, але набирав розмаху організаторський талант.

Ще У ДАЛЕКОМУ 1990 році Сергій Бубка прийняв незвичайне на той час рішення: відмовився від призначеної йому Держкомспортом СРСР стипендії. Того ж року атлет зареєстрував у Донецьку приватне підприємство «Спортивний клуб Сергія Бубки». Тоді ж спортсмен вперше організовує відомий турнір «Майстри жердини». Все розпочалося з простої пропозиції. У той час у французькому Греноблі щорічно проводилися під дахом змагання стрибунів з жердиною Masters de la Perc—he, і Бубка, гарантуючи свою участь у них, запропонував провести немовби другу частину гренобльського турніру на тиждень пізніше в Донецьку — в тому ж складі і під тією ж назвою: «Майстри жердини».

Уже тоді спортсмен наче магнітом притягував до себе не лише рекорди, а й гроші. Завдяки його блискучим виступам Міжнародній федерації легкої атлетики вдалося збільшити річний бюджет з 50 тис. доларів до декількох сотень мільйонів. Що ж до міжнародного досвіду, то за 14 років роботи в структурах МОКу його вже трохи назбиралося, хоча відлік можна розпочинати і раніше. Благословення на цій ниві Бубка отримав ще від Хуана Антоніо Самаранча. У 1996 році саме за його протекцією українського стрибуна першим серед спортсменів, що продовжували свої виступи, було обрано членом Комісії атлетів МОКу. У 1999 році Бубка став членом Міжнародного олімпійського комітету, а через рік — членом виконкому МОКу, до складу якого входять 15 осіб. Таке визнання зауважили і в Україні, і у 2001 році Сергій Бубка отримав звання Героя України. Спробував себе Сергій Назарович і у політиці. З 2002—го по 2006 р. він був депутатом Верховної Ради від політичного блоку «За єдину

Україну».

Зараз український олімпієць є почесним членом Комісії атлетів МОК після того, як очолював цю Комісію протягом восьми років. Сергій Бубка також був головою Координаційної комісії МОК з підготовки І Юнацьких Олімпійських ігор 2010 року в Сінгапурі. Нині він є членом Антуражної комісії МОК, членом Координаційної комісії Ігор XXXI Олімпіади в Ріо—де—Жанейро в 2016 році, а також віце—президентом Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (ІАAF). З 2005 року Сергій Назарович очолює Національний олімпійський комітет України. Бубка є почесним громадянином українських міст Луганська та Донецька, словацької Братислави, італійських Падуї та Абана—Терме, а віднедавна ще й бразильського Ріо—де—Жанейро.

Сьогодні серед критеріїв обрання на посаду президента Міжнародного олімпійського комітету називають: знання мов, принаймні двох, міжнародний досвід роботи та харизму. Щодо знання мов, то Сергій Назарович, проживаючи в Монако, вільно володіє французькою та англійською. Будучи вихідцем із Луганщини, Бубка тривалий час спілкувався тільки російською, але потім вивчив українську і зараз на офіційному рівні він розмовляє лише солов’їною.

Секрети його успіху та видатних спортивних результатів — не тільки у видатних атлетичних якостях, вони криються в особистості спортсмена. Сергій любить повторювати: «Мені стає справді цікаво виступати лише тоді, коли планка піднімається трохи вище, ніж рекордна висота, і нічого зі собою вдія—ти не можу». Що ж, шосте небо він уже підкорив, а керівництво МОКом може стати для Сергія Назаровича сьомою висотою. Нагадаємо, від 2001 року президентом Міжнародного олімпійського комітету є швейцарець Жак Роґґе. Про свою участь у майбутніх виборах уже оголосили віце—президенти МОК Томас Бах з Німеччини та Нґ Сер Міанг з Сінгапуру, голова асоціації аматорського боксу Чі Куо Ву з Тайваню, голова фінансової комісії Ричард Карріон з Пуерто—Ріко та голова Міжнародної федерації веслування Деніс Освальд зі Швейцарії.

49—річний Сергій Бубка — наймолодший з усіх претендентів. Ще з початку 2000—х у європейській пресі лунали голоси про те, що саме український олімпієць стане майбутнім очільником головної спортивної організації світу. У 2003 р. британська газета Independent навіть писала, що коли президентом МОКу обрали бельгійця Жака Роґґе, той з усмішкою сказав про Бубку: “Одного дня він займе моє крісло!”. Сьогодні бельгійський граф каже, що український олімпієць як ніколи вчасно виявив бажання очолити МОК. Жак Роґґе навіть вважає Бубку своїм наступником, а попередній президент Хуан Антоніо Самаранч відкрито заявляв, що покладає великі надії на Бубку. Спортивні досягнення, прихильність теперішнього керманича МОКу, великий авторитет у спортивній спільноті — все це, безперечно, збільшує шанси українського кандидата.

Втім, не слід забувати і про скандал із продажем квитків на Олімпіаду—2012 у Лондоні, в якому був замішаний один із заступників Бубки на посту президента НОКу, адже це може вплинути на прийняття рішення. Формально коло претендентів ще може збільшитися, тому що висувати кандидатури можна до 7 червня. Втім, швидше за все, більше ніхто не виявить бажання очолити цю спортивну організацію.

Правила МОК щодо виборів президента дуже суворі: практично жодної кампанії вести не можна, не можна жодним чином за себе агітувати, не можна висловлюватися про кандидатів—суперників. Тому не існує ніяких рейтингів чи об’єктивних показників щодо того, у кого найкращі шанси. Член МОКу від України Валерій Борзов каже, що головним чином все залежатиме від того, як розділяться голоси кандидатів, що припинять боротьбу на ранніх стадіях, адже вибори президента в цій організації відбуваються в кілька етапів. Право обирати мають тільки члени виконавчого комітету, до складу якого входять 15 осіб. Експерти переконані, що перемога Сергія Бубки на виборах президента МОК стала б великою честю для України, покращила б її імідж у світі і викликала б сплеск патріотичних почуттів в українців. Для самого Сергія Назаровича ймовірне обрання на посаду президента МОК надзвичайно важливе. Заради цього він відмовився від крісла міністра сім’ї, молоді та спорту і не став балотуватися на посаду голови Міжнародної федерації легкої атлетики. У разі свого обрання Сергій Бубка обіцяє відмовитись від зарплати президента МОКу, яку, щоправда, тільки планують запровадити, і віддати ці кошти на благодійність. Він вважає себе забезпеченою людиною. У 2007 році журнал «Фокус» оцінював його статки в 350 мільйонів доларів.

3—4 липня в Лозанні (Швейцарія) відбудеться позачергова сесія МОК. На ній, зокрема, шість кандидатів на пост президента МОК представлять свої передвиборчі програми. Самі ж вибори відбудуться.

10 вересня на 125—й сесії МОК в аргентинській столиці Буенос—Айресі. Що ж до програми Сергія Бубки, то в основному вона не є таємницею. Український олімпієць вважає найпершим своїм завданням повернути молодь обличчям до спорту. «Безконечне сидіння за комп’ютером і мінімалізація фізичних навантажень — це реальна проблема, яка впливає на життя людини в цілому. Молодь потрібно повернути у спорт, до здорового способу життя», — заявляє Сергій Бубка. А ще україн—ський стрибун прагне здешевити проведення Олімпійських ігор, зробити спорт доступнішим для широкого загалу. В його планах також рішуча боротьба із допінгом та корупцією. Йому закидають, що він замолодий для такої посади, а він відповідає: «Я поїхав з дому, коли мені було 15. Все, чого я досяг, зроблено моїми руками і головою. Я вважаю, що у мене достатньо досвіду».