Сталлоне вболівав за Кличка

Як це воно, дивитися на суперника знизу догори, Володимир Кличко збагнув ледь не вперше у професійній кар’єрі. На церемонії зважування супроти українця вийшов не просто претендент, а справжній «Вікінг». Маріуш Вах. Ведмежа осанка, широкі плечі, буйволячий погляд та підборіддя лопатою — для повноти образу полякові бракувало хіба шолому з рогами... Але чого вартує гренадерський зріст без тактичного вишколу та швидкості? Чинний чемпіон холоднокровно «просвердлив» понурого велетня поглядом, а вже у ринзі «вистрілив» двома сотнями фірмових ударів з обох рук! Від смачних хуків та джебів у претендента раз по раз тріпотіли вуха, вилітала з рота капа та все більше розквашувався ніс... Знаменитий кіношний Рембо-Роккі, голлівудський актор Сильвестр Сталлоне, який прилетів до Гамбурга, аби підтримати «Доктора Сталевого молота», зауважив: «У бою з Володимиром у мого Роккі не було б жодного шансу»…

Один з кращих бійців світового кінематографу прибув до Німеччини не просто за спортивним адреналіном. 66-річний Сталлоне вирішив оновити у пам’яті європейців сюжет касової епопеї «Рокі», тож охоче згодився стати продюсером однойменного мюзиклу. Разом із братами Кличками, певна річ. Прем’єра масштабного дійства має відбутися 18 листопада на сцені гамбурзького Театру оперети. Чемпіонський двобій Кличко — Вах виконував роль своєрідної репетиції майбутньої художньої постановки. Один вид мистецтва на підтримку іншого. Зі схожим сюжетом, от тільки фінал протилежний. Далекого 1976-го чемпіон світу Аполло Крід займає горизонтальне положення у ринзі вже в середині першого раунду, проте у підсумку таки перемагає претендента Бальбоа за очками. Натомість наприкінці 2012-го володар чотирьох поясів у найпрестижнішій ваговій категорії не має права навіть на найменшу осічку. Він же б’ється заради світлої пам’яті свого тренера, організм якого на шістдесят восьмому році активного функціонування не справився із раковою пухлиною… Суперник вражає габаритами та величиною нижньої щелепи, однак влучати у таку «роздуту» мішень набагато легше. Потрібно усього лиш змусити його нервувати.

Для Стюарда — і всупереч йому

Досвідчений Емануель Стюард славився своїм тренерським аристократизмом. Виважені настанови Майстра у куті рингу заспокоювали навіть найбільшого холерика — програти «завдяки» раптовому приступу неконтрольованої люті його підопічні не могли навіть теоретично. Щодо Кличка-молодшого, то миролюбивий сангвінічний тип темпераменту простежувався у його спортивній кар’єрі ще з любительських часів. Відмінна техніка та завидні антропометричні дані, центнерові акцентовані удари, швидка робота ніг — чемпіоном за таких «обставин» стати можна, а от зажити слави кращого боксера століття незалежно від вагової категорії… Для цього слід вміти лізти напролом, причому із відкритим забралом. Стюард добре пам’ятав про «скляне підборіддя» Володимира (сумновідомий матч проти Коррі Сандерса — перший його досвід роботи з українцем), тому свідомо волів обходити будь-яку потенційну небезпеку у ринзі десятою дорогою. Виховав «гросмейстера у рукавицях» і ледь не свистіти змушував тих, для кого бокс — суцільна м’ясорубка. «Хочемо хліба і видовищ, тобто Тайсона чи Холіфілда, натомість отримуємо високоточний годинниковий механізм»...

Вже у першому раунді бою з Вахом стало зрозуміло — стовідсотково прислухатися до порад нового тренера Джонатана Бенкса «Доктор Сталевий молот» навряд чи стане. Тридцятирічний темношкірий атлет корисний більше у ділі, аніж на словах, та й наш співвітчизник вже чимало професійної «каші» з’їв. Класичні «двійки» у голову зовсім сплутали карти поляку, тож тому нічого більше не залишалося, як вперто сунути вперед — назустріч спортивній смерті. Нокдаун міг трапитися майже у кожному із дванадцяти ігрових відрізків, проте підборіддя у «Вікінга» справді виявилося титановим. Диво дивне: потуг українця цілком вистачило б для того, аби відправити до лікарні Томпсона, Мормека та Пітера разом узятих — а опонент все стояв. Нагадував змарновану багатолітніми вітрами березу: розтинав гілкоподібними кінцівками повітря, хитав головою від розпачу… і «ковтав» усе без розбору.

Попри отаку вражаючу стійкість, Володимир мало що не стрибав по периметру рингу і впевнено заробляв очки. Вимагали обставини — не соромився втискатися у канати чи клінчувати, випадала найменша нагода зацідити супернику у вухо — встигав робити це двічі.

Глядачі на трибунах арени О2 побачили зовсім іншого Кличка. Зарядженого на активний наступ з першої до останньої секунди бою, маневреного та навіть усміхненого. Бо що ще може так переконливо свідчити про впевненість людини у власних силах, як не відсутність паніки в очах! Маріуш Вах героїчно впорався із роллю міцної боксерської груші, однак на роль Аполлон Кріда претендувати не міг апріорі.

Абсолютна перевага Володимира Кличка закономірно відобразилася у суддівських протоколах (два максимально можливі 120-107 та один 119-109), а Джонатан Бенкс із задоволенням потирав руки. Добре, коли тренер в учня може чогось навчитися…

Маріуш Вах:«Це був найважливіший поєдинок у моїй кар’єрі. Відчуваю, що продемонстрував увесь потенціал, однак… Хочу вибачитися перед тими поляками, яких я розчарував, а подякую передусім своїй сім’ї. Якби не присутність дружини та сина Олівера, навряд чи глядачі стали б свідками усіх дванадцяти раундів».

Володимир Кличко:«Ми любимо тебе, Менні, ми сумуємо і ти завжди будеш з нами... Не мав морального права дарувати супернику бодай найменшої надії. У сьомому-восьмому раундах вже бачив Ваха у нокдауні, але той виявився справжнім чоловіком. Чи послизнувся я наприкінці п’ятої трихвилинки? Ні, серйозно: претендент спочатку влучив у підборіддя і тільки потім, під час відступу, «поїхала» опорна нога»