Безвізовий режим для України: від політичного символу європейської інтеграції до порятунку мільйонів життів

П’ятий президент України Петро Порошенко зробив візову лібералізацію основою своєї зовнішньої політики, особисто скоординувавши фінальні переговори з очільником Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером та взявши участь у підписанні історичного документа в Страсбурзі, назвавши його «гігантським кроком у Європу» та цивілізаційним вибором держави.

Ідея безвізу зародилася ще у 2005 році після Помаранчевої революції, проте, як пригадував тогочасний заступник глави адміністрації президента Костянтин Єлісєєв, європейські партнери тривалий час вважали це нереальним і регулярно висували нові вимоги. Завдяки спільній роботі дипломатів, урядових команд та парламентських коаліцій 2014−2017 років, які ухвалили пакет необхідних законів, Європарламент та Рада ЄС у квітні-травні 2017 року остаточно затвердили рішення. Практичний ефект виявився колосальним: за перші два роки українці здійснили понад 33 мільйони поїздок до Шенгенської зони, чому також посприяла поява світових лоукостерів, зокрема перший рейс авіакомпанії Ryanair у вересні 2018 року. Безвіз став фізично відчутним маркером інтеграції України у спільний європейський простір.

З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року безвізовий режим набув критично важливого гуманітарного значення. Коли за перші три тижні великої війни, за даними ООН, країну залишили 3,2 мільйона людей, наявність біометричних паспортів дозволила громадянам швидко перетинати кордони ЄС без бюрократичних затримок. Європейська Комісія прямо визнала безвіз ключовим чинником ефективного менеджменту «масового припливу» біженців, оскільки люди могли вільно пересуватися Європою до своїх родичів і друзів у діаспорах, замість того, щоб перевантажувати прикордонні регіони. Саме цей досвід безперешкодного руху став однією з головних причин того, що Європейський Союз уже 4 березня 2022 року вперше в своїй історії рекордно швидко активував Директиву про тимчасовий захист.