Михайла Поплавського звинуватили у домаганнях: деталі

Про домагання написала випускниця КНУКіМ Владислава Коренна у межах ініціативи #Не мовчи.

Вона розповіла, що ситуація сталася, коли вона прийшла у приймальну просити місце у гуртожитку, «на яке і так мала право».

Колишня студентка університету назвала імʼя людини, яка домагалася до неї, у коментарях — «Поплавський».

"Січень, девʼята вечора, перший локдаун, третій курс, і мені 19. Я їду в машині, і охоронець просить ввімкнути «режим польоту» і на запитання навіщо, відповідає: «щоб не шукали». На карті я бачу, що ми вже десь за Києвом. Приїжджаємо, мене проводять у кімнату, яка зроблена як гостьова для дівчат, висить халатик на плечиках і ванна кімната. Ми сідаємо за стіл, мені наливають Hennessy і кажуть пити на голодний шлунок, я відмовляюсь — мене криють матом", — написала Владислава.

Як зазначила дівчина, після цього перед нею розклали декілька телефонів, і Поплавський почав дзвонити до своїх підлеглих із вимкненим мікрофоном, розповідаючи їй «кого він, коли і як, і що всі жінки, які займають посади, просто „тра***я“ з ним».

«Hennessy я розбавляю колою, слухаю, що «на таких, як я, лише алкоголь переводити», заварюють чай і кажуть пити на брудершафт. Коли я відхиляюсь, аби мене не поцілували — ступор, почервоніння — і мене знову криють матом. Потім треба йти грати в більярд «на поцілунок або на 100 доларів» (уточнення: я мала у кишені 500 гривень, і прийшла в приймальню попросити дати місце в гуртожитку, на яке і так мала право). Я відповіла вкотре, що цього не буде, і можу лише віддати останні 500 гривень. Але схема гри дуже проста — якщо куля потрапляє в лузу, то поцілунок. І так години дві.

Дякуючи Богу чи моєму гострому язику — зі мною дуже швидко втомлюєшся, бо на одне слово я відповім 10 своїх. І без страху в очах, хоча морально ситуацію витримувати складно. Коли я розуміла, що мене починає тіпати від стресу так, що я не можу дати собі ради — попросила поїхати. З хорошого — мені викликали водія і попросили зателефонувати наступного дня, аби зніматися в університетських тік-токах", — продовжила випускниця КНУКіМ.

Вона додала, що наступного ранку боялася відрахування, якщо не зателефонує.

«І я зателефонувала, сказала, що захворіла і не хочу нікого заразити. Локдаун був тоді дуже доречним. А про ситуацію я боялася розповідати, лише серед своїх. Та як виявилося, я дуже класно вислизнула. Бо були дівчата, з якими це сталося у 17 і все було не так скромно, як в мене», — додала Коренна.

Водночас українська драматургиня Катерина Пенькова в коментарях написала, що й без зазначення імені «вже знала, що це Поплавський», оскільки «чула абсолютно ідентичну історію 15-річної давнини. І про охоронця, і про ліс, і про ігрову кімнату».