На Львівщині вшанували 80-ту річницю створення найвищого керівного органу Українського народу на час революційної боротьби

Розпочався захід хвилиною скорботи за загиблими героями УПА та новітніми героями Українсько-російської війни, далі присутні поклали квіти до пам’ятника засновникам Української Головної Визвольної Ради.

Опісля відбулася поминальна панахида за загиблими борцями за волю України та громадське віче.

Завершили урочистості з нагоди 80-річчя створення УГВР мистецькою частиною.

УГВР — Українська Головна Визвольна Рада найвищий керівний орган Українського Народу на час революційної боротьби (протопарламент), аж до створення уряду Української Самостійної Соборної Держави. Орган політичного керівництва українським визвольним рухом, утворений в Україні наприкінці другої світової війни з ініціативи УПА і ОУН (ОУН(б)).

Метою організаторів було створення ширшої суспільно-політичної бази для боротьби збройного підпілля проти німців і більшовиків та притягнення до неї кадрів з-поза ОУН (представників колишніх політичних партій та непартійних діячів).

Установчі збори УГВР відбулися 11−15 липня 1944 року поблизу сіл Недільна та Сприня на Самбірщині під охороною відділів УПА.

Головою УГВР обрали Кирила Осьмака — діяча УНР, народженого 1890 року на Полтавщині.

Виконавчим органом УГВР був Генеральний Секретаріат, який очолював Головнокомандувач УПА Роман Шухевич, а потім — Василь Кук.

У 1944 році УГВР видала Універсал, в якому відзначалось, що до УГВР можуть входити всі справді самостійні і незалежні сили України, не залежно від їх світогляду та політично-групового спрямовання, ті, котрі готові боротися за Суверенну Українську Державу.

УГВР в окупованій Україні, збройною боротьбою керувала через УПА, а через ОУН вела політичну і пропагандистську діяльність.

УГВР підтримувала Українську Греко-Католицьку Церкву проти насильної ліквідації та вела пропаганду серед червоноармійців у Західній Україні.

У 1946 проведено бойкот радянських виборів. У жовтні 1949 року УГВР, УПА й ОУН видали «Звернення Воюючої України до всієї української еміграції» із закликом активізувати визвольну справу за кордоном.

Більшість членів УГВР в Україні загинула або була заарештована. Тоді ж практично УГВР в Україні перестала існувати.