У Львові лікарі без операції допомогли активісту Революції Гідності вилікувати хворобу хребта

Про це повідомили у Першому медобʼєднанні Львова.

«30-річний Роман Дзівінський із Львівщини з юнацьких років бере участь у патріотичному русі. Тож, коли почався Євромайдан, Роман вирушив на Київ. Там доєднався до активістів „Правого сектору“. Якось невідомий чоловік просто на Майдані Незалежності передав учасникам революції коробку з сигарами. „Гостинець“ здетонував. Романові відірвало ліву руку. Після поранення активіст спершу лікувався в Україні, потім — за кордоном, де і отримав протез», — йдеться в повідомленні.

Романові дуже хотілося повернутися додому, аби бути корисним.

«Ми революцію робили для того, щоб люди не виїжджали за кордон, а жили в Україні», — каже активіст.

З 2015-го Роман як волонтер їздить до бійців на фронт. Возить допомогу, підтримує бойовий дух захисників. Так лише за перші пів року повномасштабного вторгнення наїздив за кермом 70 тисяч кілометрів і це, до слова, з протезом. А через те, що часто доводилося носити бронежилет, у чоловіка з’явився біль у спині. З часом терпіти його вже було несила.

«До спеціалістів Лікарні Святого Пантелеймона Роман звернувся, коли вже майже не міг нахилятися. Виявилося, що нестерпні радикулярні болі в хребті викликають протрузії та кили, тобто грижі, міжхребцевих дисків. Це одне з найпоширеніших захворювань хребта серед військових та тих, хто часто носить броню. Позбутися цієї проблеми часто можна не вдаючись до хірургічного втручання, а шляхом тривалої фізичної реабілітації», — розповіли медики.

Впродовж чотирьох місяців Роман займався з фізичними терапевтами та працював з усіма групами м’язів, регулярно робив гімнастику та ходив на масажі. Біль минув і він зміг навіть підтягнутися — вперше за багато років.

«Мій сміх радості мабуть чули всі в залі і далеко за ним. Я такий щасливий був! Це мегавелике задоволення, яке неможливо передати словами. Це щастя — робити те, що міг робити раніше і відновити свою форму. Я сюди прийшов кульгаючи, з відчуттям оніміння та асиметрії тазу. Одна нога здавалася коротшою за іншу. Не міг нахилитися. А йду звідси — щасливий!», — каже Роман.