Львівські лікарі прооперували дівчинку, яка впродовж трьох років страждала через вроджену аномалію шлунку

Про це повідомили у Першому медичному обʼєднанні.

У третьокласниці Василинки Приступи з Львівщини проблеми зі шлунком почалися ще в садочку. Дівчинку час від часу болів животик та нудило. Коли Василинці було 5 років, ці симптоми почастішали. Вона, щонайменше, раз на тиждень блювала та почала відмовлятися від їжі. Мама Василинки забила на сполох і повела донечку на обстеження. Однак, ані аналізи, ані УЗД не вказали на причину такого самопочуття.

Коли дитина пішла до школи, батьки помітили, що їхня дівчинка відстає від однолітків у фізичному розвиткові. Впродовж навчання у першому класі - взагалі не підросла. Водночас болі в животі та блювота лише посилювались. І одного дня Василинка опинилася в лікарня зі зневодненням.

Медики виявили, що у маленької пацієнтки аномально великий шлунок. Він розтягнувся настільки, що опустився аж до тазових кісток дитини. Для того, щоб знайти причину цієї аномалії та вилікувати дитину, мама повезла Василинку до Львова.

Коли дівчинка приїхала до дитячої лікарні святого Миколая Василинка, вона ще більше відстала у розвитку та блювала вже раз на 2−3 дні. Медики обстежили дитину: виконали рентген, фіброгастроскопію та КТ органів черевної порожнини. За результатами обстеження медики встановили діагноз: хронічна часткова кишкова непрохідність. У випадку Василинки спожита нею їжа дуже погано проходила до кишківника, затримувалась у шлунку і розтягувала його. А зумовлювала таке порушення роботи шлунково-кишкового тракту вроджена анатомічна особливість.

«У Василинки її аорта та брижова артерія — а це дві такі судини в животі людини, — від народження розташовані так, що ніби пінцетом затискають перехід між дванадцятипалою і тонкою кишкою. Таким чином їжа не могла нормально проходити кишківником і все, що вище непрохідності, розтягувалось. А коли місця в шлунку вже не залишалось, то дитина блювала», — розповідає завідувач хірургічного відділення лікарні святого Миколая Денис Конопліцький.

Єдиним способом допомогти Василинці була хірургічна корекція аномалії. Оперувати лікарі вирішили у найменш травматичний для дитини спосіб — тобто лапароскопічно. Через 5 проколів по 5 міліметрів хірурги відділили дванадцятипалу кишку від навколишніх тканин, повернули її у більш вертикальне положення та опустили нижче судин, що її стискали. Операція тривала близько трьох годин і минула успішно.

Зараз дівчинка впевнено одужує. Вона вже нормально їсть, добре почувається та мріє, що нарешті зможе записатися на секцію з легкої атлетики.