У Львові вшанували пам’ять жертв примусових репресій у 1944 — 1951 роках

У 1944−1951 роках сотні тисяч українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини втратили оселі та майно під час примусової депортації.

9 вересня 1944 року УРСР та Польща уклали угоду про «взаємний обмін населенням», під час якого понад 700 тисяч українців примусово виселили з домівок. Переселення мало бути добровільним, але перетворилося на примусові депортації. Людей тероризували, застосовували репресії, конфісковували майно.

Умови переїзду українців були жахливими. Від дому до залізниці їх супроводжував військовий конвой. Поки люди чекали на потяг — жили на залізничних станціях просто неба, без належних санітарних умов, харчування та медичної допомоги.

Перевозили депортованих переважно у «товарняках» — часом в одному вагоні з худобою.

Примусове переселення призвело до руйнування історичних, матеріальних, моральних та культурних цінностей Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя і частково знищило цілі етнографічні групи українського народу

«Унаслідок „взаємного обміну населенням“ майже 700 тисяч українців із застосуванням терору, репресій та обмеження усіх прав переселили до УРСР. Люди в дорозі втрачали рідних, назавжди втратили свою землю та не втратили пам’ять», — зазначила голова Львівської облради Ірина Гримак під час вшанування у Львові.