Вісім мов знав. Багатьма талантами був обдарований
У Нагуєвичах вшанували 132 – річницю від Дня народження Петра Франка, наймолодшого сина Франка. Єдиний з чотирьох дітей Франка, який, як і батько, з’явився на світ Божий у рідному гнізді - Нагуєвичах
Після звершеної вихованцями Дрогобицької станиці Пласту молитви почутими від своїх батьків спогадами про Петра Франка поділились його правнуки — Петро та Любов Галущаки. Модератором наукової музейної патріотичної академії був директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак.
Важко не погодитись із тим, що Петро Франко прожив настільки динамічне, насичене багатьма подіями життя, що сам Бог велів на такому біографічному матеріалі відзняти художній фільм. Стрічка, зважаючи на тодішнє історичне тло, всі ті випробування та пригоди, які випали на долю молодшого Франка, та через які довелося йому пройти, крім великого пізнавального значення, могла мати й касовий успіх.
У своєму житті Петро Франко нічого не цурався, у жодних ситуаціях не «прогинався». Вісім мов знав. Товаришував із сім’ями Шухевичів та Барвінських.
«Хімік, письменник, громадсько-політичний діяч, спортсмен, педагог, видавець». Це все — про нього. Загальновідома, як наголосив Богдан Лазорак, відважність сина Франка.
Командуючи сотнею у лавах першої української військової частини — січових стрільців, відзначився хоробрістю та неабиякими військовими навичками у боях із російськими військами. Захоплювався літаками, був гарним пілотом. Його воєнні таланти, це зафіксовано у Вікіпедії, проявились восени 1915 року у боях за Семиківці. Очоливши контратаку січових стрільців, із своєю сотнею відтіснив ворога. За хоробрість дістав відзнаку — срібну медаль. Йому вдалось «реабілітуватись» за батька, якого галичани свого часу не обрали до австрійського парламенту.
Звісно, що не можна порівняти вищий законодавчий орган цивілізованої Австрії із «парламентом» УРСР. Це — дві великі різниці. Та все ж таки вартує відзначити, що Петро Франко здобув депутатський мандат, засідав у головній сесійній залі УРСР. Шкода, що це не допомогло, не врятувало його від помсти комуно-радянської влади. Тепер вже точно відомо. Є, як стверджує Богдан Лазорак, документальне підтвердження того, що наш славетний краянин був позбавлений життя за особистою вказівкою Микити Хрущова. Петра Франка розстріляли після 6 липня 1941 року. Сталося це після того, як його разом із академіком, головою Народних Зборів ЗУНР Кирилом Студинським, який, до речі, дотримувався лівих поглядів, насильно евакуювали до Києва. Що вже там відбулося, як достеменно розгортались події — невідомо. Одне лише точно з’ясовано — що їх розстріляли за «націоналістичні погляди». Така ж сама доля спіткала й одного із оперних співаків Київського оперного театру, якого також визнали ворогом народу.
На превеликий жаль, місце поховань у жодних архівних документах, які дійшли до нас, не згадується.
