На Каннському кінофестивалі покажуть фільм Сергія Лозниці “Бабин Яр”

Всесвітня прем’єра документального фільму «Бабин Яр. Контекст» режисера Сергія Лозниці відбудеться на Каннському фестивалі, який стартує 6 липня та триватиме до 17 липня.

Стрічку представлять у програмі «Спеціальний показ» (Séance Speciale).

Документальний фільм «Бабин Яр. Контекст» зроблений нідерландською компанією ATOMS & VOID на замовлення Меморіального центру Голокосту Бабин Яр (Україна).

Стрічка заснована на архівних матеріалах і розповідає про події, які призвели до вбивства 33 771 єврея в окупованому нацистами Києві 29−30 вересня 1941 року, а також про наслідки цієї трагедії.

У фільмі використано матеріали з Красногорського архіву (РДАКФД), Бундесархіву та німецьких регіональних архівів, архіву імені Пшеничного, а також з приватних зібрань.

— Деякі матеріали збереглися дуже добре, а деякі були в поганому стані, — сказав Сергій Лозниця. — Реставрація зображень тривала кілька місяців. Нам вдалося знайти документи, з якими не були знайомі навіть фахівці-історики. Наприклад, ми змогли зібрати повністю виступ Діни Пронічевої на Київському процесі. Річ у тім, що в київському архіві Пшеничного зберігалася лише частина цього матеріалу, а в російському Красногорському архіві ми знайшли весь знятий матеріал свідчень Пронічевої, зокрема кадри, які не ввійшли до випущеного в 1946 році в СРСР кіножурналу.

В Україні фільм «Бабин Яр. Контекст» Меморіальний центр Голокосту Бабин Яр представить восени цього року в межах заходів, приурочених до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.

Коментар для «ВЗ»

Микола Посівнич, кандидат історичних наук

— Історія Другої світової війни в Україні після цих радянських історій є дуже спотвореною. Саме Бабин Яр, історія Голокосту — дуже заплутані і фактично викривлені. А ще вони під подвійним забуттям — з одного боку німецьким, з іншого радянським. Але це наша історія, яку не потрібно віддавати іншим. Бабин Яр, як би то парадоксально не звучало, забутий і в українців. І от на таких темах Другої світової війни — чи то єврейські, чи ромські, польські, чи українські мають бути у нашому контексті і подаватися поглядом з українського боку. Маємо ці моменти, які не можемо приховувати, їх треба, навпаки, представляти в українському контексті. Бо, на жаль, маємо погляд наших сусідів. І в інформаційній війні ми їм програємо. Тому, якщо фільм знятий українськими митцями і представлений на міжнародному кінофестивалі — це дуже добре.

Читайте також: «Раніше українське кіно було у дефіциті. Зараз вливається багато нової крові»