Дикий бузок пахне оманливо гарно...

Хто цими днями має нагоду пройтися лісом чи парком, помічає (дехто навіть у власному саду) яскраво-рожеві вогники пахучого бузкового цвіту на невиразних кущиках. Вони так і манять до себе! Літні галичани називають цю рослину «диким бозом», а науковці — вовчим ликом. Для таких назв є підстави.

Ці квіти своїм виглядом і ароматом справді нага­дують травневе бузкове суцвіття. Барвисте диво серед весняної сірятини! Однак краса їхня оман­лива, не купуйтеся на неї.

Не варто вдихати млосного запаху цієї рослини, а тим більше — брати її до рук. Стебло, листя і квіти її отруйні. Навіть мед, що його збирають бджоли з вов­чого лика, — токсичний, замість користі може принести біду. Бояться з’їсти цей кущик дикі тварини — інакше «відкопитяться». Траплялися випадки, коли отруюва­лися цим кущиком навіть коні і корови…

Такими ж небезпечними для нашого життя і здоров’я стануть згодом червоні ягоди, що з’являться на місці бузкового цвіту. Тому не пробуйте їх на смак, не допускайте до них дітей — проблем не обберетеся! Утім, обережні травознаї вміли поводитися з «диким бозом». Хтось з його кори у давнину виготовляв фарбу для домашнього полотна, а хтось відварами з вовчого лика допомагав собі у випадках наривів, ревматизму, водянки, невралгії.

І все ж не варто експериментувати. Обмежтеся спогляданням «дикого бозу» на відстані. А пора цвітін­ня справжнього бузку — приємно пахучого, корисного — ще настане!