Крик душі: львівські лікарі просять забезпечити продуктами голодуючих пацієнтів

Про це повідомляє OBOZREVATEL.

«З 1 квітня Львівська обласна психіатрична лікарня не має достатньо грошей на харчування та утримання пацієнтів, більша частина яких через медичні або соціальні приписи не можуть повернутися додому», — йдеться в повідомленні лікарні.

Як розповідають у самій лікарні, вони отримали вдвічі менше фінансування, ніж це було до реформи. «Цих грошей не вистачить навіть на зарплати, про ліки та засоби гігієни і мови немає», — розповіла одна з працівниць обласної лікарні.

Медики просять небайдужих допомогти хворим продуктами, коштами для прання, а також переказати гроші на рахунок благодійного фонду «Крила надії».

Небайдужі люди вже привозять у лікарню продукти, щоб пацієнти не залишилися голодними через медичну реформу.

Крім цього, в лікарні кажуть, що через нововведення не фінансуватиметься програма психосоціальної реабілітації хворих. Неможливо буде надавати психіатричну допомогу тим, хто через здоров'я чи обставини вже не може повернутися додому або жити самостійно.

Читайте також: У Східниці закриють лікарню для бідних, щоб багаті земельку прибрали?

Фактично йдеться про людей, які роками живуть у лікарні, бо від них відмовилися родичі.

Однак в НСЗУ відповіли, що з 1 квітня вони мають право оплачувати тільки лікування пацієнтів. А ось про їхню подальшу долю, реабілітацію повинні дбати місцеві соціальні служби.

«В Україні, як і в усьому світі, психіатрія перебуває на стику медичних і соціальних послуг. НСЗУ перераховує гроші, щоб надавати медичну допомогу. А якщо людина потребує місця проживання, бо їй нема куди повернутися, тоді повинні підключатися місцеві соціальні служби», — пояснили нам в НСЗУ.

Тепер за новими правилами, коли у психічнохворої людини зняли гостру фазу в лікарні, їй прописують лікування і відправляють під нагляд сімейного лікаря або психіатра за місцем проживання.

Якщо ж людині нема куди йти, місцеві соціальні служби мають влаштувати її, наприклад, в інтернат.

У НСЗУ вважають, що у нас, порівняно з Європою, надто завищений термін перебування хворого у шпиталі.

Однак слід зазначити, що інтернати для таких хворих на місцях залишають бажати кращого. У місцевої влади, зазвичай, немає грошей на них, там жахливі умови і погане ставлення персоналу.