За що убили двох пенсіонерок?

У Львові cталося моторошне убивство. Жінки, мати й донька, були зв’язані…

У цьому приватному будинку жили вбиті жінки

Моторошне убивство сталося у Львові. 29 березня до поліції надійшло повідомлення від чоловіка про те, що протягом тривалого часу він не може сконтактуватися зі своїми родичками, які живуть у приватному будинку у Франківському районі Львова. На місце події виїхала слідчо-оперативна група. Правоохоронці знайшли у будинку тіла двох жінок, доньки та матері, віком 62 та 82 роки. Обидві були зв’язані…

За цим фактом відкрито криміналь­не провадження за ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство) К К України. Зі слів правоохо­ронців, тіла пролежали у будинку протя­гом двох тижнів. Призначено судово-ме­дичну експертизу, яка й встановить, як саме були вбиті жінки (тіла вже встигли розкластися).

Як повідомила журналістка Вікторія Балицька, у домі безлад — хтось щось шукав. Чи щось пропало, наразі не відо­мо. «Пані Стефа та її донька, пані Люба, жили тихо, усамітнено — розповіли сусі­ди. Мати хворіла і рідко виходила з дому, донька — у крамницю та у справах. Зви­чайні скромні пенсіонери. Підозрілих осіб ті, з ким ми розмовляли, на вулиці не бачили. Колись жінки брали квартиран­тів — студентів. Але згодом перестали», — повідомила журналістка.

Правоохоронці просять звернутися на оперативну лінію 102 усіх, хто воло­діє інформацією, яка допоможе встано­вити обставини скоєння злочину та осо­би зловмисників, причетних до вбивства. Але подробиць цього убивства у поліції не коментують…

Чи могли убити жінок через будинок у престижному районі міста? Подейкують, у них це не єдине житло. У пані Люби сво­го часу був магазин у районі Краківсько­го ринку. Журналіст «ВЗ» дізналася, що до одного з родичів жінок зателефону­вала листоноша і сказала, що принесла пенсію, а Люба не відчиняє двері (родич загиблих живе неподалік). Тоді родичі й зателефонували до поліції…

Відомо, що батько пані Люби у радян­ські часи був завідувачем магазину буді­вельних матеріалів. Її мама, пані Стефа, працювала тривалий час у кафе біля го­телю «Жорж» (у радянські часи це був по­пулярний заклад, де збиралася творча молодь). Родина щороку їздила відпочи­вати.

«Люба була одружена, але швидко розлучилась з чоловіком, — розповіло журналісту „ВЗ“ поінформоване джере­ло. — Той чоловік був слизьким, все хотів, щоб його у будинок прописали. Родина жила у достатку, але цього на людях не демонструвала. Люба була єдина донь­ка, тож батьки з неї пилинки здували. Але більше заміж вона так і не вийшла. Якось я її зустрів у старомодному каракулево­му пальтечку. Кажу: „Любо, у чому ти хо­диш? Одягнися. Може, когось собі зна­йдеш“. Я знав, що вона самотня. А вона засміялася і каже: „Немає таких, що мене варті“. Жодних стосунків з родичами за­гиблі не підтримували. Стали дещо дива­куватими. Останнім часом Люба любила випити…».