За яких обставин Україну швидко приймуть до ЄС?

Тобто більше 50% усіх витрат становлять субсидії аграріям та регіонам.

Що пропонує Україні президент Франції Еммануель Макрон, до якого нещодавно приєднався канцлер Німеччини Фрідріх Мерц? Пропонують приєднатися до Євросоюзу, але без доступу до субсидій, що надаються сільськогосподарським виробникам та менш розвинутим громадам. Тобто без доступу до більшої частини бюджету Європейського союзу. Можна зрозуміти цих політиків, які вміють рахувати гроші, бо обидва мають фінансове підгрунтя. У разі прийняття до ЄС Україна буде ще однією країною Євросоюзу, чий внесок до бюджету ЄС буде значно меншим, ніж дотації, які отримуватиме від ЄС у вигляді аграрних та регіональних субсидій. Наразі у Євросоюзі, який складається з 27 країн, тільки 9 платять більше до бюджету, ніж отримують від нього.

Серед цих країн Німеччина помітно випереджає інших. Її внесок у двічі більший, ніж внесок Франції, яка є другим донором після Німеччини. Але якщо оцінювати внески у перерахунку на душу населення, то на першому місці - Нідерланди, на кожного громадянина цієї країни припадає по 350 євро чистих витрат щорік. Відтак країни, що є донорами, а це Німеччина, Франція, Нідерланди, Італія, Швеція, Данія, Австрія, Фінляндія та Ірландія, не зацікавлені платити більше до бюджету ЕС, щоб фінансувати Україну.

А ті країни, які отримують найбільші субсидії, наприклад, Польща, Греція, Угорщина, Румунія, також не зацікавлені, щоб частину субсидій отримувала Україна, бо тоді вони отримають менше. Якщо до цього додати величезні кошти, які потребує відновлення зруйнована російською агресією українська промисловість та інфраструктура, то зрозумілим стає небажання Євросоюзу нести ці шалені витрати в разі, якщо Україна швидко здобуде членство у
ЄС. До таких загальних несприятливих обставин щодо вступу України до ЄС, слід ще додати, що геть усі 27 країн мають погодитися з вступом України до ЄС. Які аргументи має Україна, щоб вирішити це майже нездійсненне завдання?

Наразі аргумент тільки один — безпековий. Без України Євросоюзу буде значно важче (і дорожче) захищатися від загрози російської агресії на захід.
Президент Фінляндії Александр Стубб висловив переконання, що Європа не зможе гарантувати власну безпеку без підтримки України. Тому українська боротьба проти російської агресії є ключовим чинником стабільності на континенті, а досвід ЗСУ має стати основою для майбутньої європейської політики безпеки. Але якщо бути цинічним, то Європейський союз у першу чергу цікавить, щоб Україна не об'єдналася з
росією. Бо у цьому випадку військова загроза для Європи буде надзвичайно великою. З цього випливає, що Україні слід надавати допомогу, але зовсім не обов’язково приймати до Євросоюзу.

Тому і з’являється план надання надзвичайної допомоги у вигляді 90 мільярдів євро на два роки — 2026 та 2027. Тобто по 45 мільярдів на рік.
Якщо згадаємо, що бюджет ЄС на 2026 рік — 191, 8 мільярда євро, це становить майже четверту частину бюджету. Цей «кредит» надається під майбутні репарації росії. Навряд чи у ЄС хтось вірить, що росія буде платити якісь репарації. Звісно, якщо росії віддати Крим, де тільки поклади газу оцінюються у 5 трильйонів доларів, то росія може і надасть 1% від цієї суми Україні. Тільки за таких обставин саме слово «репарації» стає недоречним.

У державах Євросоюзу, а також і Великій Британії та Норвегії, розуміють, що і після 2027 року Україна потребуватиме великої фінансової допомоги, щоб чинити опір російській агресії. Бо бойові дії може і припиняться, але бажання росії підпорядкувати собі Україну нікуди не дінеться і після війни.
Тому президент Макрон та канцлер Мерц і пропонують Україні угоду, яка би давала Україні певні вигоди, але не була би обтяжливою для бюджету ЄС.

А що слід зробити, щоб Європейській спільноті було вигідно, або хоча б необтяжливо прийняти Україну у свої члени? Найшвидшим шляхом до вступу у ЄС було б звільнення Криму. Тому що у цьому випадку Україна могла би замістити 5% газу, який імпортують країни Євросоюзу. У квітні цього року бачили, що блокада Катару, який завозить до Європи не так вже й багато газу, призвела до подорожчання газу у Європі на 50%. Додаткові витрати Євросоюзу становили шалених 27 мільярдів євро тільки за кілька тижнів. Головним чином тому, що не було чим замістити катарський газ.

Скільки газу Україна могла би експортувати до Європи у разі звільнення Криму? За дуже обережними оцінками видобуток газу у морі на півдні Криму становитиме 10 мільярдів кубів на рік. Катар за увесь 2025 рік передав до ЄС приблизно 13 мільярдів кубів. Тобто український газ міг би повністю надолужити втрати катарського газу. І ціни би на газ у Європі не зросли б. Крім того, український газ не треба скраплювати, бо Україна має розгалужену газотранспортну систему. І це був би той аргумент, або той козир, який зробив би нікчемними усі застереження проти прийому України
до ЄС. Навіть польських хліборобів, які перекривали дороги через те, що українське зерно збивало їм ціни, не почули би у Брюселі, побачивши перспективу імпорту українського газу.

Спрацювали би калькулятори і в головах Макрона та Мерца. Допуск України до сільськогосподарських та регіональних субсидій ЄС не здавався би їм вже надто безглуздим кроком. І тоді б сталий економічний розвиток України у найближчі десятиліття був би гарантованим. Але ж Крим захоплений російськими загарбниками. Так, і у великій мірі тому, що наші засоби масової інформації з якоюсь маніакальною завзятістю замовчують вартість газових скарбів Криму. Це впливає на пріоритети у поточній війні. Звільнення Криму мало би бути головним пріоритетом.