Невже це та сама держава, що була опорою вільного світу?

Держави світу, включаючи Росію, погодилися з цим принципом у Статуті Організації Об'єднаних Націй, зобов’язавшись утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави. Цей фундаментальний принцип, який був підтверджений у Гельсінському Заключному акті, є одним з фундаментальних принципів, на яких ґрунтується наша спільна безпека.

Як і в Декларації Веллса 1940 року, Сполучені Штати підтверджують як політику свою відмову визнавати претензії кремля на суверенітет над територією, захопленою силою з порушенням міжнародного права. У співпраці з союзниками, партнерами та міжнародною спільнотою Сполучені Штати відкидають спробу росії анексувати Крим і зобов’язуються дотримуватися цієї політики до відновлення територіальної цілісності України. Сполучені Штати закликають Росію поважати принципи, яких вона давно зобов’язалася дотримуватися, та припинити окупацію Криму. У той час, як демократичні держави прагнуть побудувати вільний, справедливий і квітучий світ, ми повинні дотримуватися нашої відданості міжнародному принципу суверенної рівності та поважати територіальну цілісність інших держав. Своїми діями Росія діяла негідно великої нації та обрала шлях до ізоляції від міжнародної спільноти". Цей документ отримав назву Кримська декларація уряду США. Були і інші документи, наприклад, Закон 115−44 від 2 серпня 2017 року, які свідчили, що США є опорою вільного світу у його прагненні до законності та порядку.

Загарбанням Криму росія вкрала 80% усіх покладів українського газу, а загарбанням Запорізької атомної електростанції майже половину усієї атомної генерації України. Що ж нині пропонує той самий президент Трамп, при якому з’явилася Кримська декларація 2018 року? Він пропонує, щоби ці вкрадені газ і електроенергію росія недорого продавала Україні! А чому тоді Україні не вкрасти Курську атомну електростанцію і недорого продавати росії електроенергію, що на ній виробляється? Перша думка, яка з’являється від таких пропозицій: «Чи у здоровому глузді президент США, беручи до уваги його поважний вік»? Зі здоровим глуздом у президента Трампа усе гаразд. Це цілеспрямована і продумана політика адміністрації Трампа на підпорядкування України росії.

Якщо Україна буде залежною від росії у постачаннях газу та електроенергії, то рано чи пізно, кремль буде призначати уряд в Україні. Залежність від росії по газу Україна вже проходила у 90 роках минулого століття. Це призвело до передачі росії усієї української стратегічної авіації у рахунок боргу за газ. Якщо залежність тільки від газу призвела до роззброєння України, то можна уявити, що станеться, коли ця залежність буде ще й від електроенергії. Ще більшою бідою буде, якщо навчені війною потужні українські збройні сили стануть підпорядкованими кремлю. Тоді створиться дійсно невідворотна загроза багатьом європейським країнам, і українські солдати будуть гинути у Європі за інтереси кремля. Адже кремль і своїх солдатів не шкодує.Що вже казати про українських? Від такої перспективи хочеться лізти на стіну та волати несамовитим голосом. Але, на жаль, цей цинічний сценарій є свідомою політикою нинішньої американської адміністрації. Тому що при такому сценарії, європейські країни змушені будуть благати США захистити їх.

За цю допомогу вони погодяться віддати Сполученим Штатам і останню сорочку. Тоді уряду США не буде потреби у болісних реформах, пов’язаних з підвищенням податків та скороченням бюджетних витрат. Також не буде потреби у штучному утриманні низької ставки по кредитах, роблячи вигляд, що інфляції не існує. За все заплатять інші країни, у першу чергу, європейські. Що робити Україні і нашим європейським друзям за таких обставин? По-перше, триматися одне одного і спільними зусиллями зміцнювати Збройні сили України. По-друге, продовжувати перемовини з урядом США, але не задля того, щоб купувати в них зброю. Мета зовсім інша. США є гарантом того, що кремлівська шпана не застосує ядерну зброю, або не буде нею шантажувати країни НАТО. У цьому сенс 5 статті статуту НАТО. Конвенційною зброєю росія нічого не може досягти навіть в Україні, а тим більше в таких країнах, як Фінляндія, яка вже має на озброєнні півсотні літаків F- 35. Але що робити, якщо росія почне шантажувати країни НАТО застосуванням ядерної зброї, якої в неї п’ять тисяч боєголовок проти спільних чотирьохсот в Британії та Франції? Поки що президент Трамп вказав кремлю, що той невірно сприйняв сигнал від Білого Дому. Коли росія почала на словах погрожувати Європі застосуванням ядерної зброї, президент Трамп розпорядився надіслати до берегів росії підводний човен з ядерною зброєю. Тим він натякнув кремлю, що час для шантажу ще не настав, бо кремлівської мети можна досягти іншими засобами. Чому ж не шантажем? Тому що Конгрес США міг би схаменутися і сказати: «Дивіться до чого довів цей президент: росія вже розгортає ядерну зброю і безпека США теж вже під загрозою, як це було у 1962 році. Тому що після того, як росія ядерним шантажем, або застосуванням ядерної зброї встановить контроль у Європі, наступними будемо ми». Президенту Трампу невигідно, щоби такі голоси міцніли у Конгресі. Натяк кремлю, що він може шантажувати Європу ядерною зброєю, буде наступним щаблем морального падіння цієї адміністрації США. Такий сценарій не гарантований, але і виключати його не слід.

Тому і Україні, і європейським країнам слід вести обережні перемовини з урядом США, щоб цей найгірший з усіх сценаріїв не справдився найближчим часом. А далі, як казав Ходжа Насреддін: «Або падишах помре, або віслюк здохне». Боргова криза нависла над багатьма державами світу. І США, і Китай, і Японія, і більшість європейських країн стикнулися з хронічним дефіцитом бюджету і невпинним зростанням державного боргу. У відносно кращому стані уряди Німеччини та Норвегії. Але в разі падіння довіри до боргових зобов’язань США, постраждають і вони. Тому що Німеччина залежить від експорту своєї продукції, а Норвегія є власником найбільшого фінансового фонду у Європі, і падіння курсу акцій знецінить і це основне багатство Норвегії. Ці два уряди є головними спонсорами України, і за це їм низький уклін. Сполучені Штати можуть поки що дозволити собі надалі жити на запозичені гроші, не зважаючи на борг у 37 трильйонів, який невпинно зростає. Вони це можуть собі дозволити тому, що долар США є резервною валютою, у якій Національні банки багатьох країн світу зберігають свої резерви.

Це створює попит на облігації уряду США, деноміновані у доларах. Довіра до цих облігацій є непохитною, тому що уряд США ще ніколи не порушував свої зобов’язання по обслуговуванню цих облігацій. Але арифметика грає проти уряду США, тому що в міру зростання боргу все більший відсоток від заробітку уряду США йде на покриття відсотків за облігаціями. Що буде, як через побоювання Нацбанків вони припинять закупівлю американських облігацій? Буде всесвітня катастрофа, тому що навіть збільшення відсотків на ці облігації не примусить нацбанки їх купувати. Тому що в основі недовіри буде не низька відсоткова ставка за облігаціями, а переконання, що уряд США буде неспроможним виплачувати відсотки через брак коштів у бюджеті США. Поки що уряд США намагається збільшити доходи бюджету за рахунок інших країн. Це хибний шлях, тому що довіру до спроможності уряду США обслуговувати борг можна втримати лише спільними зусиллями нацбанків ведучих економік.

Для цього потрібна добра воля нацбанків та урядів ведучих країн вільного світу. Здається, значна частина коаліції «Зробимо Америку Великою Знову» не усвідомлює цю залежність США від бажання іноземців купувати американські облігації. Вони наївно вважають, що відгородившись від світу, зможуть зберегти середню зарплату на рівні п’яти тисяч доларів на місяць, не втративши купівельної спроможності долара. Такі ілюзії не можуть тривати довго. Тому нам треба лише дочекатися моменту істини, який змінить курс уряду США. Легко сказати та важко нести.