Чому короля ніколи не поб’ють у кнайпі?

Втім, це не дуже розумні засоби боротьби з корупцією, бо на них піде значна частина державного бюджету, в якому вже давно немає вільних коштів.

Остання гучна справа, у якій міністри, віцепрем'єр, впливові бізнесмени організували дохідну схему експлуатації державного
підприємства «Енергоатом», ще раз нагадує про масштаби корупції, з якою стикається українське суспільство.

Антикорупційні органи створені, щоби захищати публічні активи, тобто такі, які належать усьому українському народові, від незаконного використання чиновниками або приватними особами. Намагання звузити повноваження НАБУ тільки прямою шкодою, яку корупціонери завдають бюджету держави, суттєво знизить ефективність боротьби з корупцією. А фігуранти справи «Енергоатому» і будуть намагатися змінити підсудність, щоби їхньою справою займалося не НАБУ, а інший правоохоронний орган. Що, безперечно, не робить честі усій нашій правоохоронній системі.

Публічні активи, які захищає НАБУ від корупціонерів, діляться на дві великі категорії: державні підприємства та державний бюджет.
Державні підприємства мають заробляти гроші за рахунок підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність вимагає високої конкурентоспроможності в умовах вільної конкуренції товарів або послуг. Тому, зазвичай, приватні підприємства є більш конкурентоспроможними, ніж державні.
Інша категорія — це державний бюджет. якому гроші опиняються через монопольне право держави збирати податки, мита, акцизи, надавати у лізинг природні ресурси. Боротьба з
корупцією щодо державного бюджету немає простого вирішення, на відміну від боротьби з корупцією у державних підприємствах. Коли власником підприємства є приватна особа або група приватних осіб, вони зацікавлені, щоби підприємство не було збитковим, бо інакше воно припинить свою діяльність, а власники залишаться без прибутку.

Інша ситуація з підприємствами, де власником є держава. В Україні кількість державних підприємств на середину 2024 року становила 3116. Для порівняння, у США держава є власником лише 58 підприємств. Та й ті 58 федеральних підприємств є менш конкурентоспроможними, ніж їхні приватні колеги. Наприклад, федеральна поштова служба (USPS) і залізниця АМТРАК є
збитковими. Чому це так? Бо Бог так дивно створив людину, що вона про своє майно дбає
краще, ніж про майно інших людей. Тож якби ті дві компанії мали приватного власника, то були би прибутковими. І американському урядові від того було тільки краще, бо в тих підприємств були би кошти, щоби сплачувати податки, а не тягнути з бюджету гроші у вигляді державних субсидій. Що ж казати про Україну, де серед 3116 державних підприємств тільки 854 б працювали, а з них тільки 475 були прибутковими. І навіть ті підприємства, що вважаються прибутковими, є такими
тільки на папері, через особливості бухгалтерського обліку.

За правилами бухгалтерського обліку борг вважається активом, тобто прирівнюється до живих грошей. Вважається, що борг обов’язково буде сплачений. А якщо не буде? Тоді на папері компанія буде прибутковою, але на банківському рахунку в неї не буде коштів.
З точки зору корупції, державні підприємства є невичерпним джерелом різного роду оборудок, які дають змогу приватним особам збагачуватися за їхній рахунок. Справа «Енергоатому» є яскравим підтвердженням цієї тези. Те саме буде й у інших державних підприємствах, якщо НАБУ добре пошарудить.

Який найкращий спосіб запобігти подібним оборудкам на державних підприємствах?
Приватизувати усі державні підприємства. Тоді не буде місця для жодних оборудок, бо приватний власник цього не дозволить.
Уряд і сам це розуміє і тому оголосив про наміри залишити у державній власності не більше 100 підприємств, а решту приватизувати.

То чому ж за 34 роки незалежності уряд не спромігся приватизувати 3116 державних підприємств або хоча б частину з них? Бо весь час заважали якісь дуже поважні причини, більшість з яких є такими самими поважними, як та причина, що заважає поганому танцюристу вдосконалювати свою майстерність. Ось і зараз уряд буде пояснювати, що під час війни невигідно
виставляти державні підприємства на продаж, бо ціни будуть заниженими.

Це слабкий аргумент, бо під час війни уряд і так живе не за рахунок надходжень до бюджету, передбачених законом, а за рахунок іноземної
допомоги. Тому надзвичайно важливо, щоби викриття корупції на державних підприємствах України не вплинуло на потік допомоги від європейських держав. На щастя, уряди Німеччини, Фінляндії, Данії вже заявили, що справа «Енергоатому» не вплине на їхнє бажання допомагати українському
урядові. Але й український уряд, зі свого боку, має показати, що він усвідомлює
усю глибину проблеми і тому більше не зволікає, а негайно починає процес приватизації державних підприємств.

То чому ж короля ніколи не поб’ють у кнайпі? Відповідь проста: тому, що він її не відвідує.
Не буде підприємств державної форми власності - не буде і корупції, пов’язаної з наявністю державних підприємств. Тоді НАБУ зможе сконцентрувати усі свої зусилля на боротьбі з розкраданням державного бюджету. Ця проблема, на відміну від корупції на державних підприємствах, не має простого вирішення. Але вирішення і цієї проблеми буде значно полегшано, якщо НАБУ не буде змушене розпорошувати свої ресурси на боротьбу з корупцією на державних підприємствах.

Мені здається, що на наступних президентських виборах переможе людина, яка скаже виборцям: «Читайте з моїх губ: нам не потрібні
підприємства з державною формою власності. Вони є розсадниками корупції та тягнуть гроші з бюджету у вигляді субсидій. Ми їх швидко
продамо на аукціонах, відкритих для всіх бажаючих, щоби отримати найбільшу з можливих цін.

Тоді в нашому бюджеті завжди буде достатньо коштів на оборону, охорону здоров’я, освіту і навіть на дотації пенсійному фонду, щоби пенсії забезпечували гідну старість". Тому що наші виборці все більше розуміються на економічних питаннях і все менше схильні до тих політиків, що роздають перед виборами гречку.