Діалог США і Китаю. Чи замовлять слово про Україну?
Кілька днів тому у південнокорейському місті Кьонжу знайшли розкішне старовинне поховання воєначальника і його коня — у гробниці V століття була позолочена корона. Але не ця подія найбільше привертає нині увагу жителів регіону і всієї Азії. У четвер, 30 жовтня, до Кьонжу з'їдуться понад 20 учасників саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), а серед них — лідери США й Китаю
Говоритимуть найперше про ресурсні, торгові проблеми, які стрясають планету, про геополітичні конфлікти, військові протистояння, які з цим тісно пов’язані. Не секрет, що президент Сполучених Штатів Дональд Трамп обговорюватиме з головою КНР Сі Цзіньпіном шляхи впливу на путінську росію, — щоб та припинила війну проти України.
— Який результат зустрічі Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна буде прийнятним для України? — про це «ВЗ» запитав у політексперта, директора Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталія Кулика.
— Я не перебільшував би результатів цієї розмови для нас, — каже пан Віталій. — У багатьох співвітчизників є усталене уявлення, що нібито Китай володіє магічним вимикачем війни в Україні. І що, мовляв, якщо Пекін на нього натисне, путін відразу перестане воювати… Але такого не буде.
Китай не зацікавлений у припиненні війни в Україні. У нього немає інтересу, щоб: а) росія програла; б) щоб було досягнуто мирної угоди. Китай може бути зацікавлений у зниженні інтенсивності бойових дій (і хоча б на цьому ми можемо зіграти). Пекінові, певною мірою, вигідне збереження напруги, мерехтливий конфлікт, що час від часу спалахує, в який втягнуто США, Євросоюз і росію. Тобто конфлікт, який послаблює і Захід, і росію. Унаслідок цього Захід стає більш договороздатним для Китаю, більше зацикленим на проблемах європейської безпеки — і не надто прискіпливим у питаннях безпеки в африканському регіоні. А росія внаслідок цього стає ще більшим клієнтом Китаю, ніж зараз.
Тому війна в Україні - цілком в інтересах Китаю. Питання лише в тому, як її вестимуть: у гарячій фазі чи у «напівпідмороженій»? Сприяти тому, щоб досягнути «напівпідмороженого» стану, Пекін може — якщо отримає певні зустрічні пропозиції від Вашингтона. Найперша з них — відновлення діяльності Світової організації торгівлі. Може, не так самої СОТ, як появи певних інституцій, які регламентували би світову торгівлю.
Від їхньої відсутності Китай страждає, оскільки США, західний світ загалом практично в ручному режимі впливають на формат торгівлі у світі, використовуючи санкції. Китай зацікавлений у тому, щоб вони були мінімізовані. А цього можна досягнути шляхом використання таких інструментів, як СОТ. Нагадаю, під час своєї першої президентської каденції Трамп фактично заблокував діяльність цієї організації, а Байден не відновив її ефективного функціонування. Та й зараз Трамп всіляко демонструє, що не зацікавлений, аби СОТ діяла.
Китай хотів би відновлення СОТ або принаймні встановлення нових прозорих правил гри для світової торгівлі. Хотів би також невикористання санкцій проти себе як важелів продовження зовнішньої політики США. Хотів би перегляду санкційних режимів. У Пекіні прагнуть перезапуску діалогу з Вашингтоном з багатьох позицій. У тому числі - щодо рідкоземельних металів, розподілу сфер впливу в Азії, на інших континентах. Це й накреслення певних контурів нового світопорядку, який має бути сформовано після війни в Україні.
— Чи може Трамп зараз зробити таку пропозицію Китаю?
— Говорити про це передчасно. Президент США не надто готовий до цієї розмови. Не стільки сам Трамп — порядок денний переговорів не надто «експертонаповнений». І це проблема нинішньої адміністрації Білого дому, що багато питань, які Трамп нібито вирішує на міжнародній арені, мають більше рамково-популістський характер. Зорієнтовані на внутрішньополітичне споживання у США, на виборця MAGA (Make America Great Again — «Зробимо Америку знову великою», гасло політичного руху прихильників Трампа), а не на реальне досягнення результату. Трамп великими мазками досягає певних домовленостей і залишає проблеми для «доуточнення» — тим, хто у них зав’язаний. Ці «доуточнення» можуть настільки деформувати задану Трампом рамку, що втрачається будь-яка додана вартість цих угод — як це було між Ізраїлем і ХАМАСом. Як це є у багатьох інших так званих війнах, які Трамп «завершив». У тому числі - у переговорному процесі, який зараз спостерігаємо між США й рф.
Так, переговори на саміті АТЕС важливі. Штати ставили цю зустріч між Трампом і Сі у залежність від того, як завершиться пленум ЦК Компартії Китаю. Цей пленум, окрім обговорення економічних питань, мав вирішити певні кадрові проблеми у ЦК, збройних силах Китаю. Різкі зміни не відбулися, хоча ходило багато чуток про змову проти Сі Цзіньпіна. Цього не сталося — партійні й військові «чистки» пройшли у рядах не першого ешелону. Всі очікували демаршу, усунення чи позбавлення Сі якоїсь посади. Ходили також розмови про негаразди зі здоров’ям лідера Китаю… Але пленум відбувся без великих проблем. Контроль залишається у Сі, він очистив частину еліти від своїх опонентів. Хоча не можна сказати, що повністю добив опозицію…
Із Сі Трамп може зараз розмовляти, бо те, що обіцяє теперішній керівник Китаю, він гарантує виконати. Власне тому президент США подався на саміт АТЕС для зустрічі із Сі. Список питань, які обговорюватимуть під час цієї зустрічі, достатньо великий. Україна в ньому є лише одним із кейсів. Важливим, однак лише одним із багатьох.
— Чи буде під час цього саміту досягнуто якихось домовленостей щодо України?
— У мене є сумніви. Але якщо вдасться інтенсифікувати участь Китаю у миротворчості, і Пекін виявить активність у просуванні плану Трампа щодо припинення російсько-української війни, то це буде великими досягненням американської дипломатії і самого Трампа. У такому випадку Сі щось отримає від президента США. На користь таких домовленостей можна додати те, що Китай сам активно сигналізує про бажання перезапустити свої відносини з Америкою. На це вказують публікації в англомовних партійних виданнях Китаю. На це на міжнародних майданчиках вказують китайські дипломати. Офіційні особи у Пекіні дають зрозуміти, що Сі готовий розмовляти на цю тему. Особливо зараз, після того, як відбулися чистки у збройних силах КНР. Багато експертів кажуть, що не на часі воєнна операція проти Тайваню, зважаючи на внутрішню ситуацію і настрої там. Відсутність цієї військової загрози може посприяти тому, що Сі і Трамп усе-таки почнуть про щось домовлятися. Усе почнеться з економічних, тарифних проблем. Можливо, буде прогрес і в українському питанні. Але на те, що після зустрічі Трампа й Сі у Південній Кореї війна в Україні відразу зупиниться, навряд чи можна сподіватися…