«Вихід американців з Афганістану – це пас Китаю»
Військовий експерт Петро Черник вважає, що це геніальна спецоперація Сполучених Штатів
Президент США Джо Байден вважає, що операція з виведення американських сил з Афганістану була «винятково успішною». (США вийшли з Афганістану якраз напередодні 20-х роковин терактів 11 вересня, які й спричинили американське воєнне втручання в цій азійській державі). «Ми змогли здійснити те, що Америка вирішила зробити десять років тому. Вихід з Афганістану був найкращим рішенням», — підсумовував Джо Байден. Попри те, що думки експертів щодо цього рішення розійшлися і багато хто вважає, що виведення військ — це ганьба для супердержави, військовий експерт Петро Черник цілком згідний з думкою американського президента. Ба більше! Він вважає, що це блискуче геополітичне рішення Сполучених Штатів. Чому? Свої міркування Петро Черник виклав у розмові з «Високим Замком».
— Більшість експертів, коментуючи виведення американських військ з Афганістану та наслідки, які це спричинило у цій країні, кажуть, що це поразка Америки. Мовляв, наробили тих самих помилок, що свого часу Радянський Союз, і тепер ганебно втекли. До речі, російська пропаганда просуває саме таку точку зору… Ви дотримуєтесь кардинально іншої. Поясніть.
— На жаль, живемо у світі наративів російської пропаганди. Така невтішна реальність… Дії США — це геніальний геополітичний фінт, який ніхто не міг передбачити. Це джентльменський геополітичний пас американців Китаю. Мовляв, хочете бути світовим гегемоном? Спробуйте впоратися з Афганістаном. 2013 року, коли Сі Цзіньпін (діючий лідер КНР) отримав владу, Китай вирішив стати світовим гегемоном. Якщо прочитати його доповідь, а я змусив себе це зробити, то там чітко написано, що до 2050 року Китай має стати світовим геополітичним лідером в усіх сенсах: воєнному, економічному, етнічному, політичному тощо. Підтвердженням цього є дві знакові події, які останніми роками сталися у Китаї. Перша — скасування принципу «Одна сім’я — одна дитина». Маючи півтора мільярда населення, відмінити цей закон, який діяв з 70-х років минулого століття, це красномовно. Піде приріст населення у геометричній прогресії!
І друга ключова деталь — такого масштабного комплексного переозброєння, яке зараз переживає китайська армія, їм не снилося з часів Мао Цзедуна, філософія якого була виключно мілітаристською. Китайці набудували по всій країні так званих міст-привидів на сто-двісті тисяч населення, де ніхто не живе. Для чого? Економісти пояснюють, що таким чином спалюються зайві гроші, бо за рівнем ВВП Китай вже обігнав США. Насправді це запасні пункти перебування населення на випадок велетенської війни. Китай до неї готується. Тобто якщо умовний ворог Китаю, наприклад, США, завдав ракетно-бомбового ядерного удару по якомусь великому місту, то всі не загинуть, і тих, що вижили, треба буде кудись переселити… Якщо подивитися на карту, як китайці будують стратегічні дороги, де під асфальт кладеться бетон (для проходу важкої техніки), то видно, що дороги йдуть у напрямку Сибіру… Ці факти свідчать про те, що Китай дозрів до гри за світове лідерство. А світове лідерство — це і відповідальність, це обов’язкове розв’язання складних геополітичних вузлів. Афганістан — один з них.
— А чому Афганістан став таким складним вузлом, який ніхто зі світових лідерів не може розв’язати? Де собака заритий?
— Відповідь лежить у самій назві країни. Якщо Афганістан перекласти із санскриту, це «земля об’єднаних племен». Вони досі залишилися на рівні родоплемінних структур у своєму ментальному мисленні. Не пройшли етапів становлення, як європейці: середньовіччя, ренесанс, індустріалізація тощо. І не скоро цей шлях пройдуть. Тому наразі ніхто не зміг їх утримати. Саме утримати, бо є міф, що Афганістан ніхто не зміг завоювати. Та його завойовували за лічені місяці. А як можна втримати людей, які навіть не мають права, зафіксованого на папері? У них все будується на Раді старійшин. Усе на усних переказах. Ці люди не спроможні прийняти на цю хвилину той тип цивілізації, який є у світі.
Наведу цікавий приклад — В’єтнам. Американці туди зайшли з ідеологічним контекстом, бо В’єтнам вирішив будувати соціалістичну державу, а для американців це було неприйнятним. Там програли. Був болючий синдром поразки у В’єтнамі, але це пішло Америці на користь. Народилося таке політичне явище, як Рейган і рейганоміка. Саме вони знищили Радянський Союз. Після травми у В’єтнамі зуміли переосмислити, перебудувати внутрішні процеси, зокрема економіку. І вийти на новий рівень. Тому вихід з Афганістану не є поразкою, бо, на відміну від В’єтнаму, американці не ставили за мету побудувати там демократію. У них була стратегічна мета — сильно прорідити лави «Аль-Каєди». Американцям це вдалося. Жодної великої воєнної операції вони там не програли. Може, це цинічно прозвучить, але 2,5 тисячі вбитих професійних солдатів, які розуміють, на що йдуть, за 20 років — це критично невеликі втрати. А Радянський Союз за десять років лише за офіційними даними втратив 15 тисяч загиблими. Знаючи, як радянська система, а тепер Росія, підходить до обліку таких цифр, можемо сміливо множити їх на два чи навіть на три. До речі, коли 1989 року з Афганістану виходили радянські військові, їм плювали у спину, а коли американці виходили, люди чіплялися за шасі літаків. Цей факт вкрай красномовний. Освічені люди не хочуть залишатися і жити при владі Талібану.
— Але багато мирних жителів підтримують Талібан…
— Бо Афганістан побудований на родоплемінних структурах. Там немає індивідуалізму як явища. Усе вирішує рід… До речі, ще 2011 року, коли американці ліквідували Бен Ладена, президент Обама заявив, що треба виходити з Афганістану. Але спрацював капіталізм, тобто гроші. Американські корпорації заробляли сотні мільярдів доларів. Там витратили два трильйони! Є ще одна деталь, яку треба зрозуміти. Американці мають унікальну систему відносин держави й воєнно-промислового комплексу. Це в Україні ВПК здебільшого державний, а там це все приватні фірми. Там немає державного сектору економіки для забезпечення державних потреб. Величезні корпорації конкурують між собою за бюджетні гроші, щоб виробляти воєнну продукцію. А бізнес любіював і завжди лобіюватиме свої інтереси. Америка — це країна вільних економічних відносин і лобізму. І саме через це вихід з Афганістану загальмувався.
— Експерти також критикують американців за те, що, виводячи своє військо, вони не прорахували наслідків, а саме, що Талібан так швидко опанує країну…
— Тут я згоден. Не зуміли правильно встановити усі блокпости, не прорахували всіх охочих виїхати, не зуміли налагодити логістику. Щодо швидкого наступу Талібану, то нагадаю, що США перед виходом підписали з Талібаном офіційні документи про передачу влади у певних провінціях (бо навіть за присутності американців не всі провінції належали Республіці Афганістан), а провладна армія відмовилась воювати і втримати те, що мало залишитись за ними. Афганські військові майже ніколи не вступали у бої з талібами, все навантаження війни на собі несли американці. Тому вони розуміли, що треба знайти формулу, як узгодити передачу влади, і провели переговори з Талібаном. Унаслідок цих переговорів були підписані документи, що буде узгоджена збалансована передача влади і часткове входження Талібану у владу. Але Талібан учинив так, як роблять усі терористи. Щойно американці виконали свою частину зобов’язань, ті вирішили свою частину зобов’язань не виконувати. І здійснили блискавичний наступ на Кабул.
У розумінні багатьох Талібан — це якісь невідомі люди, якась окрема армія, яка прийшла завойовувати Афганістан. Але це ті самі афганці. А хто такі афганці? Це племена. 50 відсотків пуштуни, 20 відсотків — таджики, 10 відсотків — узбеки. І ще понад 20 етносів. У політичному сенсі національного чинника там немає. Тобто ми — українці, наші сусіди — поляки, угорці тощо. Там такого немає. Це племена, які не дійшли до рівня національного усвідомлення. Навіть не дійшли до рівня феодальної держави. Причина відсутності національного усвідомлення, мабуть, у тому, що не було домінуючого етносу, який би збудував свою державу. Ба більше! Ці родоплемінні структури між собою перебувають у нескінченному протиборстві за ресурси.
— А чому так сталося? Що так загальмувало їхній цивілізаційний розвиток?
— А я задам інше запитання: а чим Афганістан такий усім цікавий, чому за нього борються? Це класична геополітика. Якщо дивитися на карту, то є велетенські Індія і Китай, Гімалайський хребет, який заходить у Пакистан, і невеличкий коридор — так званий Шовковий шлях — найзручніший рух товарів з Європи в Азію, з Азії в Європу. Це велетенська транзитна зона. І що ще важливо — це наркотики. Це друга територія у світі, після Південної Америки (Колумбія, Венесуела), за кількістю вироблення наркотиків. В Афганістані унікальний клімат, особливо у підгірських долинах, де росте опіумний мак. Це мільярди доларів обороту на рік. Родоплемінні структури воюють за ці шалені гроші. Неможливо поставити біля кожного поля озброєного американського солдата. Скасувати такий оборот наркотиків може тільки та країна, котра контролює цю територію. А вони ще не дозріли до утворення повноцінної держави. Причому значну частину цих наркотиків споживають самі афганці. Це частина їхнього буття, їхньої культури. Ми п’ємо пиво, горілку, вино, а вони вживають опіум.
— Такий наркотик з’їдає сіру речовину…
— От іще один аргумент, чому цивілізація до них так довго йде.
— Але цивілізація там була. Пригадуємо фотографії 70-х років, де жінки мають цілком сучасний європейський вигляд, навіть у мініспідницях…
— Британці таки свій цивілізаційний слід залишили, але в 1978 році афганці зробили чергову помилку — вирішили будувати демократичну республіку соціалістичного типу. Туди прийшов Радянський Союз, і все відкотилося назад. Чим відрізняється підхід Америки і Радянського Союзу? Совєти прийшли будувати соціалістичну державу. Американці не прийшли будувати державу за своїми стандартами, вони прийшли вирішувати проблему тероризму. При цьому сказали, що готові показати, як має бути, але державу самі собі будуйте. А тепер цю проблему віддають Китаю.
— Але ж Китай не висловлював якихось претензій щодо Афганістану?
— Апетит, як відомо, приходить під час їди. Мусульманський екстремізм у талібанському вигляді мусить мати ворога. Один ворог — американці — пішов. А новий ворог потрібен. Тепер найголовніше. У Китаї є прихована проблема уйгурів. Це 12 мільйонів злиденних, принижених, гнаних мусульман. Для Талібану в ідеологічному сенсі це поле для діяльності. Якщо Талібан вийде за межі Афганістану, а це неминуче станеться, то їхні ідеї проникнуть і у Китай. Це зав’язка Пекіна на цю проблему. Американцям це вдалося.
— Ви вважаєте, що американці це прорахували наперед?
— Так. Туди зброю будуть привозити усі, кому не ліньки. Бо усі гравці усвідомлюють: Талібан не почне будувати нормальну державу, нехай і з ісламським змістом. Як, наприклад, Саудівська Аравія, Туреччина, ОАЕ чи навіть той самий Пакистан. Вони навіть не дадуть собі ради з елементарними речами, як, наприклад, запустити лікарню, каналізацію у Кабулі почистити. Усе буде сипатись-падати. Плюс велике розчарування. І куди це море невдоволення має вилитись? У таких випадках потрібно ворога шукати. І якщо вони зачеплять Китай, то у китайців не буде вибору, як самим туди заходити.
Розумні російські експерти усвідомлюють, яка це катастрофа, що американці пішли з Афганістану. Бойовий потенціал Талібану гігантський! Ці бородаті чоловіки б’ються як леви. Офіційно армія Талібану налічує 75 тисяч осіб, армія Республіки Афганістан — 300 тисяч, але вона не захотіла воювати з талібами. Цікавий факт. 15 серпня в центрі Кабула 22 афганські спецназівці, яких за найкращими стандартами готувала Америка, озброєні, повністю екіпіровані, здаються у полон талібам. У ту ж мить, як поклали автомати на землю, були розстріляні… Повертаємося до Росії. Чи може це море вихлюпнутися у бік Узбекистану, Таджикистану, Туркменистану і далі? А це зона стратегічних інтересів Росії. Якщо туди дійде Талібан, то буде хаос. І тоді Росія не зможе контролювати ці території, зокрема туркменський газ, який можуть перестати добувати. І Китай буде змушений врегульовувати цю ситуацію, бо це також енергетично залежна держава, від газу насамперед. А американці знайшли вихід — сланцевий газ, тож інші нехай мордуються собі за той газ. А чи може Талібан дійти до Кавказу, де є затихлий Дагестан, нібито упокорена Чечня? Тому Путін даремно тішиться через вихід американських військ… По Росії це може дуже боляче вдарити.
— А для України події в Афгані на плюс чи на мінус?
— Я би радше сказав, які висновки Україна має зробити. Якщо не належимо до прямого військово-політичного союзу, то ми самі. Тому конче треба вступати у НАТО. Ще варіант — прямий воєнний союз зі США. Але… Афганістан має прямий воєнний союз зі США. Американці зі своєї кишені платили зарплату афганським військовим. Там давали 15 тисяч доларів хабара на посаду командира батальйону, бо зарплата — 5 тисяч доларів. Але, врешті-решт, американці, які за них билися 20 років, сказали: бийтеся далі самі, робіть що хочете… Головний висновок: ніхто, крім нас самих, за нас битися не буде!
Читайте також: Світ збожеволів. Від талібів рятують котів, а 68 афганцям відріжуть голови