«У багатьох повмирали синьйори. Не буде кого доглядати»

«Італійським Уханем» світові медіа називають Ломбардію. Регіон став осередком масштабної епідемії, зокрема провінція Бергамо, з однойменною столицею. Вогнище коронавірусу «розгорілось» після футбольного матчу Ліги чемпіонів. Мер міста Джорджо Горі назвав цей матч «біологічною бомбою», яка розпочала пандемію в Італії. У Бергамо десять років мешкає 45-річна українка Марія. Як і більшість заробітчан, доглядала італійців поважного віку. Після оголошення карантину від роботи не відмовилась. Каже, спочатку до пандемії ставилась легковажно. Аж поки 80-річну жінку, на яку працювала, не забрали до лікарні. Синхронно зі синьйорою Марія відчула перші симптоми хвороби.

«Раптово піднялась темпера­тура до 39 градусів. Почало ли­хоманити. Страшенно ломило тіло. Шкіра боліла так, що не мо­гла доторкнутись. Від гарячки втратила смак і нюх», — згадує початок хвороби Марія.

Жінка зателефонувала лі­карям. Ті приїжджати відмови­лись, заборонили виходити з дому.

«Тестуватись мені не запро­понували. Сказали лікуватись вдома. Мовляв, забирають у лі­карню лише тих, кого хвороба „душить“, хто не може дихати і потребує апарата штучної вен­тиляції», — розповіла Марія.

Багатьох хворих лікували дистанційно, бо шпиталь Папи Джованні XXIIІ, де лікують хво­рих на коронавірус, був перепо­внений.

«По телефону лікар розпо­вів, які ліки приймати. На третій день хвороби з’явився кашель. Лікували симптоматично: аспі­рином від температури, проти­запальними препаратами від болю у тілі, сиропом від кашлю», — каже Марія.

Жінці пощастило, що в Італії мешкає її донька. Дівчина при­возила ліки і залишала їх під дверима, щоб не контактувати з мамою. Тиждень Марія лежала у мареві. Синьйора, яку догляда­ла, померла у шпиталі. У неї був коронавірус.

«Після цього не мала сумніву, що і у мене коронавірус. Всі симп­томи і підтверджений діагноз у контактної зі мною італійки про це свідчили», — стверджує Марія.

Марія припускає, що її імуні­тет поборов коронавірус. Зараз вона здорова, однак залишаєть­ся вдома на карантині. На вули­цю виходить за крайньої потре­би — у магазин чи аптеку. Люди у місті між собою намагаються не контактувати. Коли випадко­во зустрічаються, «шарахають­ся» одне від одного.

«Місто закрите, працюють лише аптеки та продуктові ма­газини. Виходити далі 200 ме­трів від дому заборонено. Щоб пересуватись між містами, по­трібно мати спеціальний дозвіл, інакше великий штраф. Люди­на, яка була у контакті з хворим, мусить ізолюватись на 14 днів, якщо її зупиняють на вулиці — штраф до 6 тисяч євро, чи навіть ув’язнення», — розповіла Марія.

Виходити на вулицю можна лише у захисті. З ним пробле­ми. Масок в аптеках немає, їх доводиться замовляти і чека­ти тижнями. Одноразові мас­ки, які раніше коштували де­кілька євроцентів, тепер по 10 євро. Не вистачає захисту ні мешканцям, ні лікарям у шпи­талях. Італійці нарікають на су­сідні країни, мовляв, від них че­кали допомоги і не отримали. Відгукнулись росіяни, але ра­зом із гумдопомогою в країну прибули військові.

«Через репутацію росіян у світі італійці дуже перелякались того „гумконвою“. Спочатку не хотіли впускати їх. По телевізо­ру щодня виступали схвильова­ні італійці, хотіли відмовити ро­сіянам, знаючи наслідки їхньої „допомоги“. Однак потім таки пропустили», — каже жінка. Про­відні італійські видання, з поси­ланням на джерела у політколах та генштабі країни, заявили, що 80% російської допомоги вия­вилась малокорисною.

Тим часом в Італії і без вій­ськових росіян вистачає клопо­ту. У бергамівському крематорії за добу можуть прийняти лише 25 людей. У місто прибула коло­на італійських військових, які ви­возили трупи у сусідні міста на кремацію. Кадри похоронного конвою, які облетіли світ, зняли саме у Бергамо. Через черги на поховання померлих залишають вдома «на очікування».

«У моєї знайомої українки та­кож померла синьйора. Тіло у труні привезли додому і зали­шили, поки не з’явиться місце для кремації. Діти померлої теж захворіли на коронавірус, тож навіть не змогли попрощатись з матір’ю. Українка декілька днів була змушена залишатись у по­мешканні з трупом. Розпові­дала, що доводилось жити, як зазвичай: зранку пила каву, ро­била їсти, дивилась телевізор, а у сусідній кімнаті лежала небіж­ка», — розповідає Марія.

Місцеві підозрюють, що за­ражених і померлих у країні біль­ше, адже не всім робили тести.

«Ознаки сповільнення мо­жуть свідчити про ефективність карантину. Але піку епідемії ми не досягнули», — припускає го­лова Національного інституту здоров’я Сильвіо Брусаферро.

В Італії від коронавірусу вже померло понад 12 тисяч людей.

Найбільше недуга «косить» італійців поважного віку, орга­нізм яких не здатен побороти ві­рус.

«У багатьох знайомих повми­рали від коронавірусу синьйо­ри. Ми залишились сам на сам не лише у вогнищі коронавірусу, а ще й без роботи. Скоро не ма­тимемо кого доглядати», — роз­повідає Марія.

Місцеві видання публікують прогнози, що лише у Берга­мо дві тисячі доглядальників за старими людьми втратять ро­боту через смерть роботодав­ця та розірвані контракти від страху зараження. Та поки ніхто не може спрогнозувати, як змі­ниться країна після пандемії і чи буде в Італії місце для україн­ських заробітчан.