Через цілющу воду Криніцу-Здруй називають «діамантом польських курортів»

Щороку на початку вересня гірськолижне містечко Криніца-Здруй у Польщі змінює свій «статус» і перетворюється на «польський Давос» — Міжнародний економічний форум. Так сталося і цього року. 4500 економістів, політиків, культурних діячів з 60 країн світу з’їхалися сюди, щоб взяти участь у ХХІХ Міжнародному економічному форумі. Під час роботи Форуму журналіст «Високого Замку» встигла не лише побувати на важливих і цікавих конференціях, а й ознайомитися з містом, куди люди їдуть оздоровитися.

У цьому маленькому містечку нема супер-пу­пер визначних пам’яток архітектури, які ми звикли ба­чити у Кракові чи Вроцлаві. Це містечко мені нагадало україн­ський Трускавець — тут ніхто ні­куди не поспішає. Різниця хіба у тому, що у Криніці-Здруй міс­цевість гориста, і у деякі готелі треба йти пішки вгору. Але тут неможливо заблукати, бо всі дороги ведуть у центр.

«Діамантом польських курор­тів» називають Криніцу-Здруй. З польської Криніца перекла­дається як джерело, бо ж най­ціннішим багатством курорту є мінеральні води. Про це ста­ло відомо ще у ХVІІІ столітті. До Криніци запросили професо­ра Бальтазара Аке, якому дору­чили дослідити лікувальні влас­тивості джерел. На основі цих досліджень австрійський чинов­ник Франц Стікс фон Саунбер­ген купив тут землю з джерелом для того, щоб зробити невелич­ку оздоровницю. Так з’явився «Mały Domek», який і став пер­шою курортною будовою, і який функціонує досі. На початку ХІХ століття у ньому вже було від­крито перші купальні, а 1807 року Криніцу офіційно оголоси­ли купальним курортом.

Новий розвиток курорту по­чався у першій половині ХІХ століття, коли за досліджен­ня взявся професор Ягеллон­ського університету Юзеф Детл, якого називають батьком поль­ської бальнеології. Уже з 1858 року тут почали застосовувати грязьові ванни, а продовжува­чі справи Детла посприяли тех­нічному розвитку. І на початку ХХ століття Криніца стала одним із найвідоміших і найпрестижні­ших курортів у Європі.

На жаль, під час війни ку­рорт, як і, зрештою, більша час­тина Польщі, був знищений, але відразу після війни його повніс­тю відновили і його досі вважа­ють найкращою бальнеологіч­ною оздоровницею у Польщі. Тут лікують захворювання шлун­ково-кишкового тракту, серце­во-судинної системи, порушен­ня обміну речовин, у тому числі і діабет та гінекологічні захворю­вання.

Але не лише лікувати­ся та на Економічний форум з’їжджаються у Криніцу. Тут що­року проходить Міжнародний фестиваль опери та оперети, у якому беруть участь понад 1000 провідних оперних солістів з усього світу.

Знають про Криніцу і люби­телі промчати з вітерцем зго­ри на лижах, оскільки містечко є гірськолижним центром. «Ві­зитівкою» курорту стала най- сучасніша і найдовша у Польщі канатна дорога на гору Явожи­на. Лижний сезон відкриваєть­ся в листопаді й закінчується в березні. Але для тих, хто лю­бить кататися на ковзанах на­віть влітку, у містечку працює величезний сучасний Палац зимових видів спорту з критим катком.

Коли ввечері поверталася з Форуму у готель, почула, що звідкись ллється чудова кла­сична музика. Подумала, може, якийсь оркестр виступає. Піш­ла на звуки і побачила, що це «акомпанемент» фонтана, який під музику змінює кольори і ніби вальсує, — струмінь води стає то вищим, то нижчим. Біля фон­тана — море народу. Вода і кла­сична музика заспокоюють і лі­кують…

Була подивована, що у тако­му маленькому містечку є музей іграшок «Казка». М’які ведмеди­ки, яких, мабуть, довелося «лі­кувати» спеціалістам, маленькі і великі ляльки, іграшкові меблі, посуд… Тут представлені на­віть іграшки з ХІХ століття, а та­кож модні у 80-х роках минуло­го століття ляльки Барбі. Є тут різдвяні шопки, солдатики і міні­атюрні машинки.

Територія Криніци та її око­лиць, за словами гіда, пов’язана з історією та культурою лем­ків. Про це свідчить і пам’ятник українському художникові лем­ківського походження Никифо­ру, який відкрили у 2005 році. Справжнє ім’я художника Епі­фаній, хоча насправді він мав щонайменше 17 імен, під яки­ми фігурував у мистецтвознав­чих книжках цілого світу. На­приклад: «Никифор з Криніци», «Никифор Криніцкій», «Ян Кри­ніцкій», «Матейко з Криніци», «Майстер з Криніци», «Лемко Никифор».

Ким був Никифор? На сті­ні греко-католицької церкви у Криніці-Здруй є пам’ятна та­бличка, що свідчить про те, що саме тут його хрестили і тут він співав у місцевому хорі. Укра­їнський художник-приміти­віст народився 21 травня 1895 року у Криніці, де тоді, за сло­вами гіда, жили 90 відсотків українців. Мама Никифора — німа українка Євдокія Дров­няк. Охрестили його Епіфаном на честь святого Єпіфанія, яко­го Церква вшановує 25 травня.

Якось до Криниці приїхав львівський художник Роман Турин. Ознайомившись із ро­ботами Дровняка, митець був вражений побаченим. Пан Ро­ман зібрав близько двохсот творів Никифора та віддав до паризької галереї на вистав­ку українських, французьких та італійських художників, що відбулася 1932 року. Митець-самоук був визнаний одним із найцікавіших з-поміж майже сорока своїх колег.

Польський художник Єжи Вольф у 1938 році опубліку­вав нарис «Маляр наївного ре­алізму у Польщі», і відтоді кіль­ка десятків років Никифор був у центрі уваги і митців, і гля­дачів. Потім були виставки у Польщі. Але справжню славу митцю принесло експонування його робіт у Парижі 1959 року. Відтоді творчість Никифора набула світової популярності. За право вважати його «сво­їм» досі сперечаються офіцій­ні особи кількох держав. І є за що. Та, як би там не було, його народила українка. То, мабуть, чесніше буде, якщо саме укра­їнці його назвуть «своїм».

У своїх творчих пошуках Никифор керувався христи­янською філософією. Біблій­на тема — одна з провідних у його малярстві, зокрема серія «Молитовник». Багатою є його спадщина й світської теми: Ни­кифор намалював сотні кар­тин, які розповідають про жит­тя лемків та їхньої батьківщини — Лемківщини.

Про Никифора можна дові­датися у музеї, який відкрили у старенькій віллі «Романувка». В експозиції зібрано 77 найкра­щих робіт художника, також тут є каталоги виставок, книги та публікації, присвячені Ники­фору. Художник помер у Кри­ніці у 1968 році, але справжнє його ім’я — Єпіфан Дровняк — було встановлене лише 14 ро­ків тому.

Криніца-Здруй, Польща

Усі фото авторки