Райська Мальта

Сьогодні, коли для вибагливих туристів доступні найекзотичніші країни світу, свої обійми для звичайних українців відкриває Мальта. Відпочинок на островах у Середземному морі покликав у мандри і мене. Враження від багатства культури та чистоти й кольору води на мальтійських узбережжях переповнюють. Справді, це була одна з найкращих відпусток у житті!

Жебрацтво заборонене законами

Незабутню архітектуру краї­ни створюють ошатні будиноч­ки, зведені з вапняку в одному стилі. Міста, між якими немає видимих меж, потопають у ніж­но-жовтих відтінках. Лише ко­льорові балкончики вкраплюють у фасади барви: темно-зелені, червоні, жовті… Це, кажуть, так відображається настрій госпо­дарів, що тут мешкають.

Вулички вузенькі, на багатьох навіть немає дорожньої розміт­ки. Тут автолюбителі не гасають на шаленій швидкості. Навпаки, часто рух обмежується до 30 кі­лометрів на годину. При цьо­му немає заторів, й усі учасни­ки дорожнього руху толерантні один до одного. А ще тут висо­кий рівень медицини. Більшість лікарів мають міжнародну ква­ліфікацію й володіють кількома мовами, адже сьогодні на Маль­ту набирає обертів медичний туризм. Послуги для іноземців платні, а для місцевих жителів та усіх, хто працює в країні офі­ційно, — цілком безкоштовні!

Я не побачила за весь час відпочинку жодного жебрака, адже кожен мальтієць має при­стойний соціальний пакет, на вулиці ніхто не живе. Одиноким мамам з дітками, зокрема, на­дають окремі квартири, й не де-небудь, а в столиці. Милостиню тут не просять навіть іноземці, адже це карається законом. А ще зі здивуванням дізналася від гіда Іоланни — українки, яка ба­гато років тому вийшла заміж за острів’янина, що на Мальті май­же відсутня злочинність. А про викрадення автомобілів за весь час проживання тут вона навіть не чула!

Казкові скелі й золоті піски… Африки

А які дивовижні на Мальті пляжі! Навколо скелясті бере­ги, а під ногами чисте-чистю­сіньке море. Здається, до дна метрів два-три. Та пірнаєш й вражаєшся — глибина не мен­ше десяти. Каміння під водою у сонячних променях грає бар­вами, й створюється вражен­ня, що все навколо вистелене самоцвітами. О, тепер я розу­мію любителів підводного пла­вання, чому вони неодмінно хо­чуть побувати на Мальті, — для них там справжній рай! Хоча є й пляжі піщані з пологим вхо­дом у море. Вони більш люд­ні, адже тут люблять відпочи­вати сімейні пари з дітьми. Для найвибагливіших туристів пі­сок сюди завозили аж з Афри­ки. Він золотом підсвічує водну блакить. А довкола море грає різнобарв’ям: синню, бірюзою, смарагдовими відтінками. Такі красоти мало де побачиш.

Одним з найбільш вражаю­чих місць відпочинку є курорт «Попая». Це унікальна родзинка Мальти, так зване голлівудське село. Його окраса — невелич­кі химерні будиночки, спеціаль­но збудовані на час зйомок ві­домого у 80-х роках минулого століття фільму «Моряк Попай». Місцина швидко стала популяр­ною серед туристів, тож її вирі­шили залишити у «кіношному» вигляді.

До речі, світові режисери давно облюбували Мальту. Тут знімали такі відомі фільми су­часності як «Гладіатор», «Код да Вінчі», «Гра престолів» та чима­ло інших. Прогулюючись відо­мими місцями, почуваєшся як на знімальному майданчику.

Храми у вигляді… жіночого лона

Мальта — острів з древньою історією та матріархальними традиціями. Тут тисячі років тому поклонялися жінці-мате­рі й будували храми у вигля­ді жіночого лона. Їх називають мегалітичними. Одночасно ці культові споруди служили астрономічними обсервато­ріями, де спостерігали за не­бесними світилами. До сьо­годні знайдено й збережено кілька таких комплексів. Вони включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Ці храми зведено з 20-тонних кам’яних брил! Як їх доставляли на па­горби люди 6−7 тисяч років тому, лишається загадкою. Та­кож на острові знайдено чима­ло фігурок жінок з пишними формами. Саме такі вва­жалися богинями плодю­чості, еталонами краси. Можна в експозиці­ях музеїв побачити й особливі стародавні фігурки, що зобра­жають жінку вагіт­ною чи навіть під час пологів!

Й сьогодні до ме­галітичних храмів здійснюють паломни­цтво жінки, які мають проблеми зі здоров’ям чи в особистому житті. Вірять, матінка природа допоможе їх вирішити. Хоча основною релі­гією на Мальті є католицизм, й паломники топчуть стежку до багатьох християнських свя­тинь.

До речі, місцеві жителі гор­дяться тим, що згадка про Мальту є у Святому Письмі. Це пов’язано з життям апостола Павла. Святий у 60-х роках на­шої ери поблизу острова потра­пив у корабельну аварію. Його ув’язнили, та невдовзі на Маль­ті поширилося християнство, адже люди стали навертати­ся до віровчення, яке сповіду­вав учень Христа. У той час жив апостол Павло у катакомбах, які пізніше перетворили на хрис­тиянське кладовище. І сьогодні це місце популярне для відвід­ування. Навпроти цих катакомб працює ресторан. Тож часто гості закладу, навіть запроше­ні на дитячі дні народження чи весілля, традиційно приходять сюди на екскурсію. Часто тут можна побачити й самих наре­чених.

Вечері — пізні й дуже ситні

Мальтійці люблять ситно по­їсти й за вечерею випити келих чи навіть два сухого вина. Тому багато хто страждає від повно­ти, адже за стіл сідають після восьмої години вечора. Зате зранку на узбережжі можна по­бачити молодь та людей стар­шого віку за вправами чи про­біжкою. Це стиль життя для багатьох, а рівень захворюва­ності на цукровий діабет серед мальтійців один з найнижчих у Європі.

Їжа у ресторанчиках досить дорога — за вечерю з салату, основної страви та десерту до­ведеться викласти понад 50 євро. Мало не в кожному меню є страви з тунця. Цю рибу на Мальті вирощують і навіть від­правляють на експорт. Стейки з тунця, приготовані за маль­тійським рецептом, — паль­чики оближеш! Смачний дуже козячий сир і страви з ньо­го. Для гурманів готують фар­шировані бичачі яйця, страви з конини, свинини, курки і ди­чини. Можна посмакувати туш­кованими равликами чи мідія­ми, креветками, вимоченими у шампанському та засмажени­ми у клярі…

Є й суто своя національна страва — постиці. Їх продають у багатьох вуличних кафешках по 40−50 євроцентів за штуку. Це пиріжки з витяжного тіста, смажені на оливковій олії. Тра­диційні — з горохом чи ніжним солонуватим сиром рікотою. Також є з м’ясною начинкою. Дуже ситні! Якщо говорити про особливий національний напій, то це — кактусовий лікер.

Салати на Мальті вишука­ні, але дорогі. Адже зелень тут — на вагу золота, бо потребує постійного поливу. Коли гід по­казала місцеві поля, на яких фермери збирають по 2−3 вро­жаї на рік, я ахнула. Бо у нас го­роди біля сільських хат більші. Та на тих клаптиках землі рос­те усе — від листочка салату до місцевої сортової картоплі!

І Гімн України, почутий на вулиці

А ще на Мальті я доторкнула­ся до епохи лицарів: відвідала їхні найбільші святині, побувала в гостях у палаці справжнього лицаря та поспілкувалася з його дружиною маркізою Де Піро. З цікавістю завітала у місцевий океанаріум, при якому діє лабо­раторія з вирощування… акул. Її працівники переконують, що ці хижаки вкрай потрібні для очи­щення океану. Тож дбають, аби із запліднених ікринок, взятих у загиблих акул, виросли дорос­лі рибки. Їх згодом випускають у відкрите море.

Розповідати про Мальту можна багато. Але правду ка­жуть: краще один раз побачи­ти, ніж мільйон разів почути. Країна безпечна, відкрита для гостей. І туризм тут — осно­вна галузь економіки, що дає прибутки. Як україн­ку, западенку, мене най­більше вразив такий мо­мент: прогулюючись вечірніми вуличками, я почула… Гімн Украї­ни. Зупинилася, поча­ла прислухатися, звідки лине мелодія? І побачила гурт хлопчаків, що продо­вжував співати. Аж мураш­ки побігли по тілу від гор­дості за цих дітей і свою країну.

— Слава Україні! — привіталася.

— Героям слава! — почула у відповідь

Розговорилися, і я дізнала­ся, що діти з Києва приїхали на Мальту… вчитися. Виявляєть­ся, на острові працюють цілі ан­гломовні школи, де учні з усього світу підтягують свою англійську, аби потім мати змогу здобувати вищу освіту у престижних вузах, зокрема Великобританії.

Фото авторки

P. S. Подорож організували Мальтійське бюро туризму та Український журфонд за спри­яння TravelProfessionalGroup.