Щоб взяти участь у постановці «Страстей Христових», чоловіки Обераммергау не стрижуться цілий рік
Унікальне баварське село прославилося на увесь світ чудовими спектаклями і казковими будиночками
Якщо доля вас закине у Німеччину, і гід скаже, що за планом екскурсія у село, не морщіть від злості носа. Особливо, коли вам назвуть село, яке українцеві тяжко вимовити, — Обераммергау, що у Верхній Баварії. Бо після відвідин замку Нойшванштайн (про це «ВЗ» писав у попередньому тижневику за 4 квітня), здавалося, що більше вже мене ніхто не зможе нічим здивувати. А тим більше селом.
Наш бусик летів чудовою німецькою трасою, що серпантином крутилася навколо Альп. Аж раптом перед нами, наче на картинці, виросло село. Точніше, воно ніби виринуло з казки. Ми йшли доглянутими вуличками Обераммергау, наче переступали зі сторінки на сторінку у збірнику казок. Перед очима постали кадри з фільму «Снігова королева» — саме там я бачила схожі будиночки.
Як давно існує це казкове село, точно не знає ніхто. За словами гіда, перші згадки про Обераммергау сягають сивої-сивенної давнини: про нього знали 50−100 років до нашої ери. Ще інші джерела переконують, що й раніше… Однак на формування і становлення села вплинуло багато історичних подій. Не буду заглиблюватися в історію. Але тепер, попри свій шанований вік, село, що за 90 кілометрів від Мюнхена, живе сучасним життям і зуміло зберегти свою привабливу унікальність.
Лише завдяки одній людині Обераммергау набув статусу села високого мистецтва. Колоритні будинки, розписані в унікальному стилі люфтмалерай (перекладається як «повітряний живопис»), зробили село одним із найгарніших у Європі.
Ще з давніх-давен у Баварії вважали, що гарно прикрашений будинок чи розписаний фресками підкреслює не лише особливий статус його господаря, а й статки. Тому люди старалися з усіх сил виглядати «не гіршими, ніж сусіди», і наймали художників та різьбярів по дереву, щоб створити унікальну прикрасу. У середині ХVІІІ століття вирішив випробувати свої сили молодий і амбіційний художник-декоратор Франц Цвінк. Його першою роботою став покровитель усіх закоханих святий Непомука. Коли люди побачили роботи Цвінка, були вражені, і почали запрошувати його прикрашати свої будинки.
Однак не лише казковими розписами на будинках славиться Обераммергау, а й фресками на біблійну тему.
На початку ХVІІ століття, після жахіття 30-річної війни, що не оминула і це невелике село, жителів Обераммергау підкосила епідемія чуми. 1633 року селяни так щиро молилися до Всевишнього і благали помилування та спасіння від чуми, що у своїх молитвах присягнули прославляти Господа у «Страсних спектаклях» кожні десять років, якщо смерть перестане «косити» людей. Більше від чумної напасті ніхто не помер, і вже наступного року відбулася перша театралізована постановка «Страстей Христових». А з 1680 року такі дійства почали показувати раз на десять років.
Не зраджують цієї традиції жителі Обераммергау і досі. Правда, постановки на біблейські сюжети тепер відбуваються не на кладовищі перед церквою, як це було до початку ХІХ століття. Для проведення театралізованих «Постановок про страждання, смерть і Воскресіння Христа» 90 років тому — у 1930 році збудували величезний зал, що вміщає 4 тисячі осіб. Театр зі сценою на 45 метрів є одним із найбільших відкритих майданчиків світу.
У спектаклі «Страстей Христових» беруть участь лише корінні жителі села Обераммергау, або ті, хто живе у селі не менш ніж 20 років. І це одне з основних правил театралізованих постановок. За рік до початку дійства актори відрощують волосся, щоб повністю відповідати образу. Усього у дійстві задіяно 1400 осіб (це третина усіх жителів села), а вистава складається з 16 актів і триває 5 годин. Квитки на таке дивовижно казкове дійство починають продавати за кілька років наперед. Кажуть, їх розкуповують відразу.
За 380 років тексти постановки змінювалися не раз, бо так того вимагало творче бачення і час, у який відбувалося дійство.
Поки ми гуляли селом, зауважила, що на будинках не лише розписи на біблейні теми. Тут і фрагменти казок Шарля П’єро і братів Грімм.
Попри те, що тут щодня буває по кілька сотень туристів, у селі я не побачила жодного папірця на тротуарі чи бодай натяку на неохайність. Окрім казкових будиночків, тут море ресторанчиків, магазинів з виробами ручної роботи. Втриматися, щоб не придбати бодай якусь дрібничку, нереально. Хоча ціни тут справді кусаються. Навіть магніт на холодильник на євро-два дорожчий, ніж у великих містах Німеччини.
Німці кажуть, що у кожному їхньому місті чи селі пиво має різний смак. Воно буває добре, дуже добре і дуже-дуже добре. Тому в Обераммергау ми вирішили пообідати і скуштувати дуже-дуже доброго пива. Замовили картопляний крем-суп з ковбасками (дві ковбаски кладуть у тарілку цілими) — за 8 євро і пиво за 4,50. Пиво і справді було дуже- дуже добре…
Німеччина, Обераммергау
Усі фото авторки
Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія- Галич-Тур» за організацію цікавої подорожі.