«За півгодини я зареєстрував хостел і отримав ліцензію, маючи лише туристичну візу у кишені»

Українець Орест Білоус — співзасновник та співвласник туристичної компанії (туроператора), мандрівник, підприємець. Жив у Лондоні, але після відвідин Азії закохався у цей край і вирішив перебратися на інший континент.

Займається розвитком готелю на безлюдному індонезійському острові, а увесь вільний час проводить в Малайзії, де живе понад три роки.

Возить туристів тільки в ті місця, від яких сам у захваті.

- Вперше потрапив у Малайзію п’ять років тому з Індії, — розповідає Орест Білоус (на фото). — Думав, залечу туди подивлюсь. Вийшов з аеропорту, а воно все інше. Цивілізація у вічі впала. Тут динамічніше все. З часом переїхав сюди жити. В 2014 році з товаришем із Бангладеш відкрили хостел на острові Пенанг у Малайзії.

Малайзія займає 11-те місце у світі за легкістю ведення бізнесу. За цим показником обігнала багато європейських країн. Я з туристичною візою за півгодини зареєстрував хостел і отримав ліцензію на ведення хостингової діяльності.

- Як Малайзії вдалося вийти на такий рівень?

- Малайзія — колишня анг­лійська колонія. Зараз входить у Британську Співдружність Націй. Британці продовжують підтримувати їх. У Малайзії легко потрапити на роботу.

Беруть працівників зі всього світу. Будують університети, інтернаціональні компанії, але розуміють, що в одній країні не може генеруватися велика кількість власних спеціалістів. Працюють з іноземцями від року до чотирьох, переймають їхній досвід і кажуть «до побачення». Чимало моїх друзів скористалися змогою попрацювати в Малайзії, й водночас відвідати всю Середню Азію — на вихідні летять на Балі чи Тогеанські острови за якихось 50 доларів. Деякі залишилися і там живуть. Там легко потрапити на офіційну роботу і заробляти пристойні гроші.

Малайзія — комфортна для проживання країна. Тут чудова їжа, позитивні люди.

Куала-Лумпур — азіатський Лондон. Тут багато іноземців, до яких дуже толерантне ставлення. Тут багато китайців, індійців.

- Які малайці за характером, поведінкою?

- Привітні, дружні, неконфліктні. Багато інвестують у свою освіту і своїх дітей. Китайці невпинно працюють. Для них бог — це гроші. Вони неймовірно рухають економіку країни. Індуси займають інтелектуальні посади — юристи, судді, міжнародні представники. Разом цей мікс — неймовірна країна. Малайзія — три різні нації, одна успішна країна.

- Чого у них навчився?

- Намагаюсь навчитися спокою. Не бачив, щоб малайці сварилися, не бачив агресії з їхнього боку. Немає українського «синдрому вахтера». Він, на жаль, у мене був: якщо не заборониш комусь щось протягом дня — ти його не прожив. А малайці стараються піти назустріч, навіть якщо це порушує правила. Для них дуже важливі людські стосунки.

- Чи є українська діаспора в Малайзії?

- Десь 300 000 українців у Куала-Лумпурі, які зареєстровані у посольстві. Всі, хто там живе, мають візи — їх легко отримати.

- Як місцеві ставляться до українців?

- Нормально, навіть після авіакатастрофи Boeing 777 у Донецькій області. Нічого не кажуть, жодних претензій. Хтось думає, що це ми збили, але більшість розуміє, що це росіяни.

- Чи цікавий напрям «Малайзія» для українського туриста?

- Дуже цікавий. Малайзія — це не лише екзотика. 40 років тому тут було суцільне болото. Вони з нічого побудували розвинуту країну.

Довідка «ВЗ»

Малайзія — країна у Південно-Східній Азії, що складається з двох частин — Східної та Західної, які розділені Південно-Китайським морем. Сучасний державний устрій — федеральна конституційна монархія — був сформований у 1963 році. Свого часу Малайзія була британською колонією, а під час ІІ Світової країну окупувала Японія. У наш час тут мешкає понад 28 мільйонів осіб. Найбільші міста-“мільйонники” країни — Куала-Лумпур, Субанг-Джая, Кланг. Третє за величиною джерело доходу іноземної валюти у Малайзії — туризм. Країна посідає верхні рядки у списку найбільш відвідуваних країн світу. Туристів приваблюють національними парками у східній частині країни. Також Малайзія славиться недоторканими пляжами й зручними місцями для дайвінгу. Великі міста країни поєднують сучасну, традиційну і колоніальну архітектури.