Світязь з яхтами, але без дискотек

В умовах війни більшості українців не по кишені закордонні поїздки на пляжні курорти. Та й чоловіки призовного віку невиїзні. Тож Шацькі озера Волині - чудова альтернатива «заморському» відпочинку.

«У вихідні - аншлаг!»

До Шацького національного природ­ного парку належать 23 озера. Потрапи­ти сюди можна лише через екологічний пост, на якому здійснюється перевірка транспортних засобів.

— В'їзд для туристів на цю територію платний, — розповідає начальник відді­лу рекреації, пропаганди та екоосвіти Шацького національного природного парку Тарас Юрчук. — Кожен приїжджий за день перебування сплачує 5 гривень. За мотоцикл доведеться переказати ще 25 гривень, за легковик — 30, за мікроав­тобус — 40, за автобус чи вантажівку — 50 гривень. Пасажири рейсових автобусів звільнені від сплати екологічного внеску. Натомість туристи, які прибувають нере­гулярними рейсами перевезень, підля­гають такому оподаткуванню.

Черги автомобілів біля екологічного поста невеликі. Я зі своїм авто пройшов цю обов’язкову процедуру за 8 хвилин.

— Наплив туристів незабаром може досягнути рівня до повномасштабно­го вторгнення росії в Україну, — каже Та­рас Юрчук. — У вихідні у нас аншлаг! На 50−60 відсотків зростає кількість людей, які прибувають на вікенд. Очікуємо, що нинішнього сезону наш парк відвідає не менш ніж 150−160 тисяч жителів з усіх ре­гіонів України.

15 сіл Шацької територіальної грома­ди розташовані в п’ятикілометровій при­кордонній смузі. За нею — Білорусь. Щоб потрапити сюди, потрібно мати спеці­альний дозвіл. Проте усі місця масового відпочинку на озерах не входять до меж цієї зони. Помітна тенденція до зростан­ня частки військовослужбовців ЗСУ се­ред відпочивальників.

На прибережній вулиці у селі Світя­зі на кожному кроці можна натрапити на базу відпочинку, готель, котедж чи при­ватну садибу з табличкою: «Є вільні міс­ця». Вартість житла тут — від кількох со­тень до кількох тисяч гривень за добу за сотню метрів від пляжу. Наприклад, за двомісний номер з балконом у котеджі необхідно викласти тисячу, за двомісну мансарду — 800, за ліжко-місце у кімнаті - 200 гривень за добу. У цьому краї вигід­ніше винаймати житло, ніж у будь-якому українському курортному місті.

Розваг тут не бракує. Яхтою на Світязі за тисячу гривень можна здійснити прогу­лянку до острова зі справжнім капітаном. Однак на території Шацької громади не проводяться дискотеки, концерти та інші гучні масові заходи. Повітряні тривоги та­кож оголошуються. Однак у селі Світязі не шукайте укриття — там його немає!

«Яких пончиків бажаєте — „п'яних“ чи „тверезих“?»

На пляжах зранку до вечора снують туди-сюди господині з вигуками: «Гарячі пончики!», «Ароматна варена солодка ку­курудза з маслом!», «Холодний домаш­ній квас!», «Сосиски у тісті з майонезом та кетчупом!», «Добірна лохина!», «Тру­бочки зі згущеним молоком!», «Таранька в асортименті!», «Копчені вугрі»…

У цьому кулінарному хіт-параді першу позицію утримують пончики, які стали ві­зитівкою цього краю. Їх готують з маком, джемом, чорницями, малиною, ожиною, шовковицею, згущеним молоком, ви­шнями, яблуками, сиром…

На пляжі коштують 50 гривень. А ось на ринку чи на вуличних ятках можна ку­пити пончика і за 35−40 гривень.

Одна з найдосвідченіших господинь, жителька села Світязя Світлана Пилипо­вець, поділилася своїми секретами при­готування цих смаколиків:

— Змішую літру кислого молока або ж сироватки зі ста грамами цукру, дріжджів та олії й столовою ложкою солі. Олія на­дає пончикам золотистого кольору і за­вдяки їй у них утворюються апетитні ді­рочки. Борошна всипаю стільки, щоб утворилася напіврідка суміш. Для випі­кання пончиків не підходить таке щільне тісто, як для хліба. Деякі односельчанки готують суміш на воді, оскільки домаш­нього молока важко у нас дістати. Тому їхні пончики не такі смачні…

Одного разу я став у чергу біля вулич­ної ятки. Продавчиня запитала:

— Яких пончиків бажаєте — «п'яних» чи «тверезих»?

— А яка між ними різниця?

— У тісто для «п'яних» пончиків додаю столову ложку спирту, горілки чи рому. Від цього воно стає пишнішим, легким, наче пух. І краще пропікається. «Твере­зі» готую без використання міцних алко­гольних напоїв…