Роль добрив для картоплі виконала… медоносна фацелія

Іван Фаріон
- 21.10.2025, 15:10
- 566

75-річний Степан Швидків, житель Лісник, що перед Бережанами, працює біля землі так само завзято, як у молоді літа. З ранку до пізнього вечора порається не тільки на міській присадибі, у хліві, а й на батьківському обійсті, що за вісім кілометрів від теперішнього дому. Ще й інших підганяє. У ці дні непосидючий пенсіонер завершив там збирати картоплю. Три центнери бульби зі свого урожаю вирішив передати на потреби Збройних сил України, на додачу відвантажить ще й моркви

Серед таких гарних ландшафтів селянська праця не здається надто тяжкою. Фото автора

Шукає волонтерів, які могли б відправити його посилку на фронт. Донька Наталія з дружиною Надею не раз пекли печиво для воїнів, а від нього нехай будуть власноруч вирощені овочі…

Проміняв би міську працю на сільську

Так пізно копав Степан Сафатович батьківський город, бо у вересні трохи підводило здоров’я. А у жовтні все ж надолужив прогаяне: виорював картоплю мінітракторцем, збирати її допомагали сусіди. Вважає, що друга половина жовтня — не така уже й пізня пора для цієї роботи (хоча дехто бульбу заніс у підвали ще у кінці серпня). «Старі люди» колись казали, що «бараболю можна копати до Покрови». За старим стилем так воно і вийшло.

Під кінець роботи трохи дошкуляв дощ. Але нічого! Блиснуло сонце, повіяв вітерець, площа підсохла. Пообідали — і можна знову за роботу. Один із допомагальників, який працює у Тернополі, не міг приховати свого задоволення від селянської праці:

— У великому місті - великий рух, шум-гам, вихлопні гази, голова болить від усього. А тут — цілковитий спокій, райське повітря, довкола — неймовірна осіння краса. Запросто проміняв би міську роботу на сільську. Великої втоми не відчуваю…
Степан Сафатович, колишній працівник райсільгосптехніки, не сподівався, що вродить у нього цього року так добре. Допомогла… фацелія — рослина-медонос, яка є добрим попередником для зернових, технічних культур, ще й виганяє з поля бур’яни. Науковці кажуть, що ці квіти підвищують урожайність на 25 відсотків. Фацелію насіяв товариш-пасічник Іван Сапужак. Користь подвійна — є і мед, і нівроку картопля.

Цілу ніч віз бараболю на базар до Львова…

На цьому полі в урочищі Залучани все родило віддавна. Батько пана Стефана — Сафат, його дідусь Іван на початку минулого століття добре господарювали. Тримали коней, волів, корів. Сіяли коноплі, тож мали своє полотно. У міхах було повно пшениці, ячменю, проса, вівса, гречки, маку. У бочках — мед людям до Різдва. У великих баняках чекали свого часу залиті смальцем вуджені ковбаси, шинки. У льосі (так називають у цих краях погріб) — гори картоплі, буряку, моркви.

Степан Сафатович пригадує: «Поробивши всі сезонні роботи, мій тато їздив за 90 кілометрів до Львова продавати вирощене. Накладав повну фіру картоплі, у баламут клав сіно, овес для коней, у лантух брав провізію для себе. Звечора вирушав у дорогу, а на ранок вже був на вулиці Личаківській. Швидко порозпродував бараболю, як смеркалося, вирушав у зворотну дорогу — і вдосвіта уже був вдома…

За тими спогадами, теперішніми бувальщинами, жартами не зчулися, як впорали чималий шмат картопляного поля. Господар розпитує допомагальників, чи, бува, кому не треба картоплі - дасть їм задарма. Не хочуть, мають свою. І тут згадали про ЗСУ. Тепер Стефан Сафатович буде зайнятий тим, щоб кілька мішків свого урожаю якнайшвидше доправити нашим воїнам.