«Для справжнього поета публічна пауза не означає кризи слова»
У Львівській обласній науковій бібліотеці відбулася презентація збірки Василя Терещука «Потяг до Львова», що вийшла у світ через 21 рік після мовчання
Є письменники, які пишуть багато і видають свої книжки мало не щороку. Письменник Василь Терещук, чию збірку «Потяг до Львова» презентували у бібліотеці на проспекті Шевченка, до таких не належить. Нова збірка побачила світ через 21 рік після того, як вийшла попередня. Пан Василь вважає, що письменника не має бути забагато, не можна набридати частими виданнями своїх книжок, треба дати читачам можливість від себе відпочити.
Принаймні, я так зрозуміла відповідь Терещука на запитання модератора презентації, очільника Львівської письменницької організації Олеся Дяка про причини такого довгого мовчання.
«Потяг до Львова» — четверта поетична збірка у творчому доробку Василя Терещука. Родзинкою нової книжки є те, що тут зібрані верлібри, чим автор дуже здивував своїх друзів і колег по перу, адже раніше писав у традиційному силабо-тонічному стилі. Під час презентації пан Василь читав свої давні вірші і твори з нової збірки.
Теплими словами про Василя Терещука під час презентації поділилися його колеги по перу, які давно знають і люблять його творчість, — Марія Людкевич і Зиновій Суходуб.
Доречним буде процитувати слова відомих письменників про свого колегу, які вміщено на тильній стороні обкладинки книжки «Потяг до Львова».
Роман Іваничук: «Василь Терещук мені імпонує тим, що він не шукає якихось штучних форм і не є епігоном. Ми зараз маємо дуже багато епігонів тої модерної поезії, європейської, що вже й втратили інтерес до неї. Терещук має свій голос. Він національний поет. Його болить те, що болить у всіх нас».
Євген Баран: «Книга Василя Терещука ще раз переконала мене у тому, що для справжнього поета публічна пауза не означає кризи слова. Зрештою, такої насиченої світоглядно і естетично поезії не може бути багато. Але вона зринає час від часу, аби нагадати, що треба пам’ятати не про тіло, а про свої «роздерті душі».
Віктор Неборак: «Який є Василь? І впізнаваний, колишній, і якийсь несподівано іронічний, але з якоюсь такою життєвою мудрістю. Але він вічний романтик. Це все дуже цікаво. Я думаю, що він повернувся в літературу, хоча він казав, що нікуди з неї і не зникав».