Квіти, обпалені війною

Дівчина змалку допомагала дорослим. А здобувши фах менеджера, разом із чоловіком Вадимом влилася у невеликий сімейний бізнес.

Нині їхнє хазяйство — це тисячі тюльпанів, альстромерій та хризантем, що ростуть неподалік лінії фронту. Віднедавна частина з них почала потрапляти у квітковий салон села Сокільників (неподалік Львова), куди Одаренків запросили друзі.

Коли розпочалася повномасштабна агресія, родина евакуювалася з Донбасу, але невдовзі повернулася додому. Бо виробництво, яке прив’язане до землі, не так просто релокувати. Для прикладу, щоб повністю відновилося вирощування півоній на новому місці, треба чекати два роки. До речі, кілька сортів цих квітів жінка придбала у Нідерландах. На початку війни вони почали цвісти.

Плекання барвистих красунь — непростий процес. Потрібні не лише знання, а й специфічний клімат. Оскільки на Донеччині влітку дуже спекотно, то довелося відмовитися від троянд, котрі погано витримують високі температури.

Водночас тут чудово почуваються тюльпани. Останнім часом змінюється мода на кольори цих квітів. Минулого сезону, як мовиться, були у тренді білосніжні бутони, а цього року — персикові, персиково-лососеві. Також користуються попитом екземпляри лавандового відтінку, рожеві півонієподібні тощо.

Опісля почнуть розпускатися нарциси, а далі - півонії. Восени ж прийде пора хризантем, пояснює Лариса Вікторівна. Тож робота є завжди.

Пані Лариса зауважує, коли їхнє місто було напівпорожнє, на квіти все одно спостерігався певний попит. Адже що б не відбувалося в житті, — людям хочеться радості.

У регіоні, де чи не щодня чути вибухи, звуки канонад, доволі непросто жити і працювати. Зокрема, недавно неподалік обійстя Одаренків упала бомба, частину теплиці пошкоджено. Але ентузіасти продовжують свою справу. А отримані у прифронтовій зоні букети знаходять своїх поціновувачів навіть на заході України.

Авторка: Соломія Кравець