Як українські селяни угорського вельможу рятували

Може здатися, що в цій оповіді Ярослава Григоровича багато містики, символізму. Але є там точно те, що спонукає до роздумів.

«Ця подія сталася у XVII столітті у селі Борусові на Ходорівщині, де в місцевій церкві була ікона Пресвятої Богородиці, — каже пан Ярослав. — Святиня славилася різними своїми чудами. Свого часу це село спустошували кочівники. Вцілів лише храм з його реліквією…
Народний переказ засвідчує, що завдяки гарячим молитвам перед цією іконою у 1657 році врятувався угорський правитель Ракоці (претендент на польську корону), коли втікав до свого краю після програної полякам битви під Чорним Островом на Поділлі. Ракоці сховався від переслідувачів у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, клякнув перед іконою Матері Божої, благаючи захисту від ворогів. Вони, хоч і були в селі, вешталися навіть поблизу церкви, та не знайшли того, кого шукали. Жоден житель Борусова, попри обіцяне значне заохочення, не сказав їм, куди сховався іменитий угорець.

Як свідчать легенди, ще тривалий час Ракоці переховувався у лісових печерах біля джерела «Біла криниця» (воно й сьогодні так називається і славиться цілющою водою), щодня ходив до церкви молитися перед образом Пресвятої Богородиці…

Згодом із вдячності за порятунок у борусівській церкві Ракоці власним коштом виготовив різні коштовні дари. За твердженням різних джерел, 1750 року єпископ Львівський, Галицький і Кам’янецький Лев (Шептицький) своєю Грамотою проголосив Борусівську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. 1770-го для цієї ікони подружжя великих магнатів Лосів, власників сусіднього села Вибранівки і навколишніх сіл, власним коштом виготовило срібні шати.

На початку XIX ст. австрійські чиновники, за розпорядженням австрійського цісаря Франца І Йосифа, по всіх монастирях і церквах імперії збирали дорогоцінності. Нагрянули у село Борусів, у його церкву і намагалися зняти з чудотворної ікони срібні шати. За це лиходійство двоє з них начебто поплатилися життям.

За словами дослідників ікони Пресвятої Богородиці, про її благодатність свідчать шість дарів-вот, намисто із дорогоцінних каменів, кілька сотень срібних сердець і хрестиків, які висіли на ній ще на початку ХХ століття. За радянської влади борусівську церкву було перетворено на «будинок громадської панахиди», однак люди завжди приходили сюди з молитвами до чудотворної ікони. З відродженням УГКЦ релігійне життя в парафії відновилося…

Як і у давнину, нині біля Борусівської чудотворної ікони Божої Матері моляться про захист від ворогів.
Краєзнавець Ярослав Гаврильчук зазначає: добре було би, щоб історія борусівської святині нагадувала сучасникам про необхідність порозуміння, добросусідського співіснування, спам’ятовувала тих, хто сіє ворожнечу…