У «кришталевого» хлопчика Стасика особливі друзі - зайчик Петрик і К°

Михайло Липневий
- 28.10.2025, 17:30
- 4 575

У тяжкі хвилини людям часто приходять на допомогу й ті, кого вони називають братами нашими меншими. У такому визначенні немає перебільшень: спілкування зі звірятами заспокоює, додає сил, віри. Ба навіть дарує здоров’я, бо тамує біль, проганяє невеселі думки, заряджає добрим настроєм. Це може підтвердити 10-річний Станіслав Дудік зі села Сарни на Яворівщині, який змалечку має тяжку недугу — її називають «хворобою кришталевих кісток»

Зайчик Петрик шепоче Станіславу на вушко... Фото Надії Дудік

Кінцівки дитини часто ламаються, тому він обмежений у русі - пересувається на мотовізочку. Але хай там що, Стасик не опускає рук. Неодмінними супутниками в його непростих буднях є тваринки…

Попри свої проблеми, Станіслав дуже діяльний хлопчик. Навчається у шостому класі, з великим задоволенням студіює англійську, співає, декламує вірші, виступає у фольклорному гуртку, грає на корнеті, бере участь у змаганнях із шашок, готує піцу. Недавно в Яворові організували його іменний фестиваль «Станіслав запрошує друзів».

Друзів у цього хлопчика справіді багато — тільки у Тік-Ток має понад 70 тисяч підписників. У соцмережах Станіслав веде відеоблоги про своє життя-буття і тих, хто допомагає йому зробити його цікавішим. Серед таких — домашні улюбленці Джек, Міссі, Петрик.

Джек — маленький собачка, який завжди норовить стрибнути до Станіславчика на руки, притулитися до нього, лизнути. Киця Міссі - ще та потіха!

Їде кудись Станіславчик на своєму мотовізочку, а Міссі його супроводжує, біжить наввипередки. Якось хлопчина зімітував плач, то стривожена цим Міссі прибігла до нього, притулилася, зігріла своїм хутром, мордочкою потерлася об личко, лягла на голову свого маленького господаря, щоб заспокоїти — так, як робить це зазвичай зі своїми кошенятами…

Зайчик Петрик — ще той друзяка! Станіслав його, по суті, сам вигодував. Через Інтернет дізнався, що найкраще маленькому зайчикові підходить собаче молоко. Роздобули його — і Станіслав з пипки пригощав свого вухастого малюка, аж поки той не виріс.

Зараз Петрикові два місяці, він так призвичаївся до Станіславчика, що не відходить від нього. Бере участь у його спілкуванні із підписниками.

Хлопчина розповідає, чим цього разу здивував пухнастий друг, повідомляє про його цікаві вчинки, а також про зроблені збитки. Петрик слухає це і намагається тісніше притулитися до свого великого друга, великими вушками лоскоче його обличчя. Радості Станіславчика немає меж — і Петрику від цього дуже приємно.

А недавно у сім'ї Дудіків прописався ще один новосел — їжачок. Всі ці звірята — дружна група підтримки Станіслава. Біля них він немовби не відчуває браку здоров’я…