День Лемківщини у Волі Якубовій

Загалом тоді, за офіційними статистичними даними, було переселено 122 тис. 454 українські родини.

Працювали важко, але жили по-людськи

Усіх їх поспіхом евакуювали. Із собою, крім відкладених коштів та щось з домашнього скарбу, брали найнеобхідніше — документи та по кілька клунків одягу і взуття. Справжньою трагедією обернулось це переселення для родини Івана Мельника, яка, живучи на хуторі Гамри поблизу сьогоднішньої гміни Риманів Кросненського повіту Підкарпатського воєводства, дванадцятьма гектарами поля та вісьмома гектару лісу володіла. Чотири корови утримував господар. Пшеницю, жито, гречку, пшоно, квасолю та капусту, сім'я все сама вирощувала. Щоб скласти собі враження про майновий ценз цієї середньостатистичної лемківської родини до депортації, достатньо сказати, що на зиму зазвичай вона заготовляла близько 100 центнерів різної за призначенням бульби. Це сьогодні, коли, наприклад, дерунів хочеться, прямуємо до супермаркету, де й купляємо виставлену на продаж бульбу. Рідко, коли вона двох сортів буває. У лемків же на зиму різну за призначенням картоплю заготовляли. На купу нічого не звалювали.

Хтось, можливо, назве це перебірливістю, але за лемківськими кухонними «рецептами» кожен сорт мав своє призначення. Розсипчасту бульбу для варіння використовували. Зовсім інша картопля на приготування дерунів йшла. Окремо кормову складали. Важко працювали, але жили по-людськи. Все у них своє було. А коли дітям чогось «заморського» хотілося, господар, взявши з собою найменшу доньку Антоніну, фірою на ярмарок до Риманова їхав. На тамтешньому торговищі вже тоді було все, що ми лише віднедавна отримали: банани, кокоси, лимони, апельсини та мандарини.

Совок немилосердно пригнічував

Важко собі уявити яким шоком для переселених лемків став, наприклад, Донбас. Немало їх туди потрапило. Волосся дибки стає, коли спогади очевидців слухаєш. За спогадами колишньої жительки Трускавця пані Наталії Прокопик, ії разом з чотирма дітьми доставили поїздом вночі в один із донецьких радгоспів. Всіх у полі «вивантажили». Правда, через деякий час дали житло, за яке барак слугував. Просякнуту більшовицьким духом реальність, як правдиве пекло, сприйняли. Із самого першого дня праці в радгоспі на Донеччині почала потайки збирати гроші, аби за першої-ліпшої нагоди втекти звідти. Як і всі лемки, мріяла поближче до західного кордону перебратись, де гори, сама карпатська природа про рідні місця нагадувала. Совок немилосердно пригнічував. Дуже важко давалась депортованим адаптація до нових умов життя і праці. Далеко не всі швидко себе на новому місці знайшли. Були й такі, які однією мрією жили — якомога швидше повернутись до рідних місць. Вірили, що така можливість рано чи пізно з’явиться. Ці люди так і не звикли, не змогли змиритися із несправедливістю, яка їх спіткала. До нового життя не адаптувались. Оця туга за рідним краєм, за життям на землі своїх предків дуже добре у лемківських мелодіях відчувається, коли вже в українських умовах на свої фестивалі збираються. Вони відбуваються регулярно. Найчастіше нащадки депортованих на теренах трьої областей збираються: Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської.

На території «Козацької слободи «Раковець»

Цієї суботи, 20 вересня, фестиваль лемківської культури «Лемківська ватра — Дрогобиччина» відбудеться на базі «Козацької слободи «Раковець» у селі Воля Якубова Дрогобицького району. За словами голови дрогобицького осередку товариства «Лемківщина» Василя Ткача, учасників свята своїми виступами привітають співочі та танцювальні колективи з Львівщини та Івано- Франківщини. Запалає лемківська ватра. Наш співрозмовник запевнив, що лемківська ватра не тільки ніжно зігріває. Вона ще й гірським духом наповнює. Багато гостей зі Львова та Києва приїде. Будуть і народні депутати з лемківським корінням. Своє слово своїм відвідуванням свята, звісно ж, скажуть нащадки лемків, які компактно проживають у Дрогобичі, Бориславі, Трускавці та селі Рихтичі Дрогобицького району. Усі присутні матимуть змогу ознайомитись з виставкою народних умільців. Лемки завжди своїм різьб'ярством славилися. Під час проведення майстер-класів кожен бажаючий пам’ятний сувенір зможе собі виготовити. Не обійдеться, зрозуміло, і без лемківської кухні.

На святі подбають, щоб присутні мали змогу поласувати тим, чим вона так славиться. Приїде до Волі Якубової із сольним виступом і знана українська співачка Софія Федина. Доїхати з Дрогобича до Волі Якубової можна буде автобусом об 11 год. від пам’ятника Тарасові Шевченку в центрі міста. Святкування у Волі Якубовій відбудеться під знаком підтримки ЗСУ. Кожен бажаючий зможе, задонативши відповідні кошти, долучитись до благородної місії. Вхід на фестиваль вільний.