BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Під покровом Усіх Святих і з вірою у друге життя барокової перлини

У пам’ятці архітектури, стіни якої зберігають таємниці часів Іоана Георгія Пінзеля, відбулася неординарна подія. З метою привернути увагу до зруйнованого храму у Годовиці молодята Марія і Володимир зі Львова присягнули на вірність і вічну любов

Фото Сергія Смірнова
Фото Сергія Смірнова

Уже кілька років поспіль «Арт-студія Івони Лобан» бореться за збереження унікальної пам’ятки архітектури — Храм Усіх Святих у Годовиці. Пригадую, як на запрошення пані Івони ми побували у Годовиці і були вражені руїною, яка гине просто на очах. Бо вже понад 50 років перебуває в аварійному стані. Тому і проводить Івона Лобан різноманітні мистецькі зустрічі, запрошує акторів відіграти виставу, бо цьому дивовижному місцю пасують мистецькі події. Одне слово, робить усе можливе й неможливе, аби тільки привернути увагу до унікального шедевру XVIII століття, який створили архітектор Бернард Меритин і скульптор Іоан Георгій Пінзель.

У 1974 році під час пожежі згорів дах. Саме вівтар із цього храму, який врятував Борис Григорович Возницький, став окрасою експозиції у Луврі у 2012 році (Самсон, який роздирає пащу Лева, Жертвоприношення Авраама та інші твори скульптурної композиції).

А 12 вересня у пам’ятці архітектури, стіни якої зберігають таємниці часів Іоана Георгія Пінзеля, відбулася неординарна подія. Молодята Марія і Володимир зі Львова присягнули на вірність і вічну любов у храмі Усіх Святих у Годовиці. Власне, не в одній з львівських церков, а в руїні, яка тримається міцно за землю, на якій її звели три століття тому всесвітньо відомі митці. Церковний шлюб узаконив священник парафії Успіння Пресвятої Богородиці у селі Годовиця, отець Юрій Цегельський.

— Понад пів століття храм стоїть у руїні та потребує реставрації. Приємно, що пара підприємців зі Львова — Марія та Володимир зробили великий крок — вибір місця одруження на користь відродження і процвітання, а не забуття і руйнації, — розповіла журналістці «ВЗ» Івона Лобан. — Їхнє весілля стає не тільки особистою подією, а й знаком надії для всієї громади, яка вірить у друге життя цієї барокової перлини. Для Марії та Володимира святиня стала не лише місцем таїнства шлюбу, а й символом їхньої історії: саме біля костелу було їхнє перше побачення, а згодом — заручини.

— Пані Івоно, за 8 років ви біля костелу провели так багато мистецьких заходів, а чому й досі не розпочали реставрації?

— Щоб розпочати роботи з консервації костелу, вкрай важливо, аби храм був прийнятий у власність та невідкладно була розроблена проектно-кошторисна документація. Багато хто думає, що проблема у відсутності фінансування. Насправді, основна перешкода у відсутності одного документа: храм не взяли на баланс ні місто, ні область, ні сільська рада після розпаду союзу.

Молодята, яким не байдужа доля храму, у якому збережені фрески і навіть деякі роботи самого Пінзеля, звернулися до керівника Львівської обласної військової адміністрації Максима Козицького з проханням посприяти, щоб унікальну пам’ятку архітектури було взято на облік. Бо лише тоді волонтери і небайдужі люди матимуть змогу зберегти храм і перетворити його на неоціненну перлину Львівщини.