«У нас є рушник 1856 року!»

Сюзанна Бобкова
- 21.07.2026, 15:15
- 262

Військовому ліцеї Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Шептицькому, зібрали унікальну колекцію вишиванок — з усіх регіонів України. Нині їх 984. А ще є вишиті сорочки, рушники й однострої… До 1 вересня колекція вишиванок може сягнути тисячі штук! До збору долучаються батьки, ліцеїсти, які приїжджають на навчання з усієї України, та місцеві жителі

У ліцеї ексклюзивний рушник — 1856 року.

Про це «ВЗ» розповів начальник Військового ліцею Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного полковник Іван Сивоус.

«Наша виставка, окрім того, що надихає на Перемогу України у часі війни, ще й об'єднує покоління», — каже пан Сивоус.

«Українська вишиванка — це коріння нашої нації, — розповідає вчителька української мови та літератури Світлана Семочко. (Зібрати вишиту колекцію — це її ідея). — Якщо не будемо знати своєї історії, свого коріння, ми не варті називатися українцями».

Пані Світлана розповіла, що виставка вишиванок у ліцеї почалася з рушника 30-их років минулого століття, який був у її родині. На ньому є тризуб, а з іншого боку — вишитий лев. У родині пані Світлани вишивав дідусь фани (церковні хоругви). І тато багато вишивав. Пані Світлана усе це збирає. До ліцею принесла майже 200 вишитих рушників зі своєї родинної колекції. Збирала їх також і серед своїх друзів та колег.

«Є у колекції одна з найстаріших сорочок, яка називалася „буденкою“ (тобто у ній ходили у будній день, тому що вишивки багато не було). Є у ліцеї три рушники з Харківщини, які до ліцею передали, коли Харків був окупований. Так само є три рушники з Криму. Орнамент відрізняється своєю унікальністю і кольоровою гамою. Його не сплутаєш з жодним», — зазначає пані Світлана.

За її словами, є у ліцеї також рушник 1941 року — часів радянської і німецької окупації. Використані слова Шевченка «Борітеся — поборете». І такі слова: «Мій любий, невинний крає, за що тебе Господь так тяжко карає»…

Є у колекції рушник 20-их років з села Орлівки Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Звідти є й весільний стрій. А ще вбрання з Лемківщини, яке пережило операцію «Вісла».

"Рушник 1856 року — неймовірний, — каже пані Світлана. — Він зі села Волсвина на Сокальщині. Зараз мова про те, щоби підтвердити його автентичність.

Одна з учасниць артпроєкту «Вишиванки моєї родини»

Це час, коли ще Тарас Шевченко жив… Якщо експертиза підтвердить його автентичність, це буде найстарший рушник Сокальщини. Сьогодні мені ще принесли рушники з українським тризубом — це 20-ті - початок 30-х років. Є рушники з написами «Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни». Кожен рушник — це життя України, життя певної людини, певної родини. А з родин складається наша Україна".

Усі вишивані артефакти розмістили в одному з кабінетів ліцею. У майбутньому тут планують створити музей.