Повернення блудного лелеки

Якось знайомі покликали господаря до місцевої школи, на даху якої оселилися лелеки. Там пан Володимир побачив, що один із мешканців кладе до гнізда пташеня, котре дорослі бузьки знову викинули. Бо вони мали ще двох юних дитинчат, які ставали на крило.

Власне, таке трапляється, коли бракує кормів і батьки хочуть забезпечити виживання сильніших особин. Відтак жертвують слабшими.

Герой нашої розповіді приніс бідолашне лелеченя додому й випустив на подвір'я. Назвали знайду Бомжем (українською — Безхатько).

Відтоді почалася нова сторінка в його житті. «Квартирант» подружився з курми, ночував у сараї. Водночас мав улюблене місце — тракторний культиватор, на якому перечікував короткі зимові дні і довгі ночі.

Ґазда дбав про дзьобатого, пригощав нутрощами свійських тварин, котрих мав вдосталь, адже був вправним різником. М’ясні відходи лелека брав дзьобом, бив до землі, а вже потім ковтав.

Бомж пробув у Слободянів дві зими. А потім піднявся в небо і разом зі зграєю родичів кудись полетів.

Але цьогорічного квітня він знову повернувся до своїх рятівників. Щойно прибувши, відізвався, щойно господиня покликала його на ім'я Бомж.

Відтоді уже майже пів року перебуває на обійсті, котре покидає лише шукаючи їжу.

Літнє меню цибатого мешканця різноманітне — збирає слимаків, черв’яків. Також любить варене бройлерне м’ясо курчат. Хоча, як каже пані Наталія, коли голодний, то їсть і звичайні макарони.

Окрім усього іншого, цей птах є хорошим охоронцем подвір'я. Якщо сюди заходить хтось чужий, то одразу розправляє крила, клекоче і готовий захистити територію.

Влаштовує й «витівки». Так, недавно у господарів працював майстер. Лелека взявся йому «допомагати»: поцупить плоскогубці, забере шайбу, а то рулетку вподобає…

Зауважимо, що у Володимира Слободяна давніше склалися хороші стосунки з живою природою. Свого часу він прихистив і годував упродовж трьох років врятованих диких яструбів. Згодом їх віддав до одного з приватних вольєрів Івано-Франківщини.