«Моя „Хресна Дорога“ — присвята наймолодшому братові»

Марія Ракус — жінка, яка дала життя дев’ятьом донечкам, Мати-берегиня. А ще — волонтерка. Історія її життя могла би слугувати сюжетом до української мелодрами, у якій би йшлося не лише про народження і виховання дев’ятьох дівчаток, а й безмежне жіноче щастя, яким Господь наділив цю красиву жінку з львівського села Куровичі.

Кілька років тому пані Марія розповідала мені, що усі її донечки — Богом дані. Усі жадані й люблені. Навіть не уявляє собі, як би могла жити, якби не мала аж так багато красунь — Христину, Іванну, Анастасію, Мар’яну, Уляну, Марту, Софію, Божену й Ангеліну. Дівчаток пані Марія народила у двох шлюбах. Коли помер другий чоловік, наймолодшій донечці було лише 7 місяців.

Не померти з горя і не опустити рук Марії допомогли голка з ниткою і полотно. «Після смерті чоловіка, якби не голка і полотно, я би зійшла з розуму, — розповідала тоді журналістці „ВЗ“ пані Марія. — Найстарша наша спільна донька тоді була у 9-му класі. Найменшій — 7 місяців. Було настільки важко не так фізично, як морально. Я брала голку і рахувала хрестики — це дуже відволікало. За рік з-під моїх рук вийшло 50 вишитих бісером робіт. Я — волонтерка. Усі роботи віддаю на благодійність. Мої вишивки забирають у США (вже є у семи штатах), Німеччину, Португалію, в інші країни світу. За кошти, виручені за картини, допомагають хлопцям на фронті. Я грошей за свої вишивки не беру!».

Торік у червні Марія Ракус до свого прізвища додала через рисочку прізвище чоловіка і стала Ракус-Кадировою. Її третій чоловік Валерій боронить Україну на фронті. А познайомилася вона з ним на похороні свого рідного брата Петра.

Недавно я побачила пост жінки у соцмережах: Марія Ракус завершила цикл вишитих образів «Хресна Дорога», що складається з 14 образів.

— Над «Хресною Дорогою» я працювала довго, — розповіла журналістці «ВЗ» Марія Ракус-Кадирова. — У листопаді 2023-го на Донецькому напрямку безвісти пропав рідний брат. Він був наймолодшим у нашій родині. Я молилася і вдень, і вночі, просила у Господа, щоб допоміг мені знайти брата — живого чи мертвого. Я розуміла, що війна, і все з ним могло трапитися. Тож коли за три тижні нам вдалося його знайти і поховати, точніше те, що від брата залишилося, я собі дала ще там, у морзі, обітницю: маю подякувати Господові за це. Вирішила, що маю вишити «Хресну Дорогу». 14 робіт, розміром 28 на 40 сантиметрів, шила рік і два місяці. І я це зробила, попри те, що було важко, бо це повна зашивка і одна тематика. Особливо тяжко далися дві останні. Та коли побачила повністю оформлену «Хресну Дорогу», мене аж гордість розпирала. Я це змогла!

Щомісяця пані Марія брала по дві роботи. За власні кошти купувала бісер і заготовки. А коли роботи були готові, також за свої гроші усі образи вмістила в однакові рамки.

—  Роботу завершила ще кілька тижнів тому, але не мала можливості оформити її у рамки. Бо самі рами потягнули на 10 тисяч гривень.

— А бісер і заготовки?

— Загалом на все пішло 20 тисяч. «Хресну Дорогу» я подарувала церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці, що у моєму селі Куровичі. А після «Хресної Дороги» я вже зробила чотири роботи, які також віддам волонтерам.

— Пані Маріє, рік тому ви вийшли втретє заміж. Що змінилося у вашому житті?

— Я відчула себе жінкою. Розумієте, не ломовою конякою, а жінкою. Хоча мій чоловік більше на фронті, ніж дома, я кожної хвилини відчуваю його підтримку і турботу.

— Ви мені казали, що якщо Бог дасть вам спільну дитинку, то ви будете дуже щаслива…

— Наразі не дає. Але у мого чоловіка з’явилася перша внучка. А ще плюс моїх три внуки-козачки. То тішимося тим, що маємо. Але, відповідаючи на ваше попереднє запитання, скажу так: я щаслива! І не має значення, скільки дітей виховує жінка — двох чи трьох. Якщо людина кохає, то одружиться з такою, яка дала життя п’ятьом чи навіть дев’ятьом дітям. Як у моєму випадку. Знаєте, коли сім років помер мій чоловік, і я залишилася з дев’ятьма доньками, а найменшій було лише 7 місяців, мені би хтось сказав, що я ще колись вийду заміж, я би не повірила і покрутила би пальцем біля скроні.

День у селі минає швидко за роботою. Обробити город, зробити 300−400 банок закруток, нагодувати живність — ціле «стадо» гусей і качок ходить по подвір'ї… І лише пізно ввечері, коли обійде всю господарку, вкладе спати дівчат, пані Марія бере до рук голку з ниткою і творить неймовірної краси вишивку…