«Наш хлопчик чемно чекав, поки мама поробить всі справи»

Про це щаслива мама розповіла журналістці «ВЗ».

— Ми стали батьками на Трійцю, — каже SLAVIA. — З п’ятниці на суботу у мене почалися перейми, але я дочекалася ранку. Дозбирала деякі речі у пологовий, але ж мені ще треба було забрати на пошті ванночку (сміється. — Г.Я.). То наш хлопчик чемно чекав, поки мама поробить всі справи. І лише тоді ми з чоловіком поїхали у пологовий. Ввечері мене перевели у родову палату. Перейми були доволі інтенсивні, тож я попросила зробити мені епідуральну анестезію, бо більше не могла терпіти біль.

За словами артистки, у Житомирському перинатальному центрі до неї дуже тепло поставилися. На моє здивування, чому саме там, а не у Львові народжувала, SLAVIA відповіла, що живе тепер у Житомирі з чоловіком Андрієм. В Андрія у цьому місті власний бізнес.

— Чи домовлялися ви наперед з конкретним лікарем?

— Ні. Довіряла собі і Богу, вірила, що все буде добре. Мені пощастило: тут кожен — професіонал. Знаєте, що мені було особливо приємно? Що мої пісні чують і люблять. Мене прийняли, як рідну. До речі, коли почалася тривога, мене відвезли у коридор. Лише під ранок, о 4.40 я народила.

Хлопчик народився з вагою 3345 грамів при зрості 52 сантиметри.

— Вже вирішили, яке ім'я дасте своєму первістку?

— Я би дуже хотіла назвати сина Левчиком. Але мій чоловік хоче назвати сина Атласом. Він бачив один фільм, де головний герой мав ім'я Атлас. Йому дуже сподобалося це ім'я, бо Андрій вважає, що для артиста — це супер. Я йому кажу, що для артиста, може, й справді гарне ім'я, але для життя — не дуже. Чоловік зі мною погоджується. Наразі ми сина не реєстрували, тому маємо ще час на роздуми. Ну, і, звісно, хочемо почути думку наших мам — бабусь нашого синочка.

— Ярославо, будете самі опікуватися сином? Чи у вас буде няня?

— Наразі я сама насолоджуюся кожною хвилиною материнства. Ми даємо собі раду, тож нема такої потреби. Я ж хочу якомога довше побути зі синочком. Ця дитина дуже очікувала, омріяна. Сподіваюся, що возитиму сина зі собою на концерти, бо маю велику підтримку від чоловіка. Хочемо самі насолодитися і не упустити жодного моменту. Тому жодних нянь не плануємо.

— Дає синочок вам можливість поспати?

— Буває по-різному. Ми звикаємо одне до одного. Адаптовуємося. Пробуємо, де йому краще, бо в люльці не хоче спати, прокидається у ліжечку. А найкраще йому спиться зі мною.