«У цій колекції перевагу віддали борщівській вишиванці»

— Хотіла цю колекцію предста­вити у кількох стилях, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Роксолана. — Колекція є дуже витонченою і жі­ночною — у шовках, у льоні, з ви­шивкою, у молодіжних силуетах. Ми представили сорочки, камізе­лі, штани, які відповідають сучас­ним тенденціям, а водночас пере­гукуються з народним вбранням. Використовуємо лише натураль­ні тканини — льон, шовк, шкіру… Плюс багато аксесуарів. Колекцію традиційно доповнили принтова­ним і вишитим взуттям та сумка­ми. А ще вперше співпрацювали з молодою дизайнеркою з прикрас Анною Віхтюк, яка для нас зроби­ла прикраси з порцеляни ручної роботи, що доповнили образи на­ших суконь.

— Як довго готували цей по­каз і скільки нових моделей було представлено?

— Для нашого бренду стало традицією готувати великі колек­ції, було 57 виходів. Процес підго­товки триває довго. Я починаю з розробки авторського принту, по­тім тканини друкуються, далі пе­реходять у пошиття. Момент роз­робки принтів триває 3−4 місяці, колекцію виконали за півтора мі­сяця. Я розуміла, що має бути трохи більша колекція, щоб свято тривало певний час.

— Що надихнуло на створен­ня колекції «Весна-літо-2025»?

— Маємо свій стиль, почерк. Бренд Роксолани Богуцької впіз­наваний. В його основі - наші ав­торські принти, які не повторю­ються. За основу принту беру українську вишивку. У цій колекції перевагу віддали борщівській ви­шиванці, точніше, вишиванці цьо­го регіону Тернопільщини. Попри настрій, обставини, хочеться, щоб орнамент був яскравішим, веселі­шим, бо на вулиці весна. Тому ви­бираємо вишиванки, не схожі на ті, що є у моїх зимових колекціях. Поділила колекцію на два блоки — холодніший блок і яскравіший — це інша вишиванка.

Завжди ставлю перед собою завдання, щоб не копіювати укра­їнську вишивку, переносячи на тканину. Хочу, щоб орнамент був сучасний. Для мене важливо зро­бити картину на тканині, а не про­сто перенести на неї вишивку. Тому тканини мають бути неор­динарні, сучасні, але всі повинні зрозуміти, що за джерело взята українська вишивка. Колись мене надихнув бренд Dolce&Gabbana. Вони використовували сицилій­ські орнаменти у своїх колекціях. Маємо не гірші надбання, наша культура настільки багата, що ми зобов’язані це використовувати. Саме такою я бачу українську моду на рівні сприйняття в усьому світі.

— Наскільки нині складно і, мабуть, дорого випускати нові колекції?

— Ставлю собі це запитання пе­ред створенням кожної нової ко­лекції. Чи потрібні мої сукні-виши­ванки у цей непростий час? Коли почалася велика війна, мені зда­валося, що це нікому не потрібно. Готова була зупинитися. Але жит­тя триває, люди розуміють, що треба навчитися з цим жити, бо це надовго, і людям необхідно пе­реключатися на щось, що милує око. Треба потішити себе новим одягом, образом. Під час війни ми зробили два покази у салоні. І я переконалася, що люди хочуть поспілкуватися. Переконалася, що ми повинні показати усьому світові, що ми є! Ми — величезна нація з великою культурою. Хочу донести, що можемо себе позиці­онувати також і через моду. Мушу працювати, бо це потрібно. Окрім того, я даю робочі місця, у нас працюють тимчасові переселен­ці. Усе це не дає мені зупинитися.