«У радянські часи галицькі колядники прислуховувалися до звуку чобіт НКВДистів»

Різдвяні свята минули, але їх післясмак та сакральний настрій відчуваємо досі. За християнською традицією святкуємо з колядками аж до Стрітення, 2 лютого (за новим стилем). У Львові відбувся вечір пам’яті вбитої в липні 2024 року мовознавці, політикині Ірини Фаріон — «Мовне Різдво». Вечір мав дві мети — вшанувати пам’ять людини, яка відстоювала національні ідеї, зокрема української мови, як титульної в Україні та збір коштів на четвертий батальйон «Сила Свободи» бригади наступу Національної гвардії України «Рубіж». У цьому підрозділі служив чоловік Софії Особи (дочки Ірини Фаріон) — Василь Особа, який торік загинув на фронті.

… Вечір відбувся у теплій родинній атмосфері. Мовознавця обожнювала родинні цінності, а особливо збір родини на Різдвяні свята. Для гостей колядували вихованці мистецької студії - «Бог ся рождає», «Нічка ясна».

Софія Особа сказала, що Різдво 2024 року було для неї дуже болісним — без мами і коханого чоловіка. «У нас з мамою та дітьми була традиція на Різдво — відкривали Біблію, вибирали пальцем текст і вдумливо читати, — розповідає Софія Особа. — Дмитрик сказав бабусі, що хоче одягнути на святу вечерю вишиванку. Мама, звичайно, сказала: якщо хочеш — одягай. Ми записали відео, де Дмитрик говорив, що кожен українець має зробити на Різдво — бути у вишиванці, мати дідуха і вбити москаля (про москаля підказала за кадром бабуся. — Авт.)».

Для Ірини Фаріон, каже її дочка, 12 страв на Святий вечір — не просто страви для трапези. Це про 12 найсвятіших людських почуттів — відданість, вірність, сміливість, мужність, наполегливість, невідступність, непереможність, відповідальність, шляхетність, безкорисливість, щирість, наступальність.

Авторка та ведуча проєкту «Українська історія ікс» Мар’яна Гірняк розповідає, що колись росія хотіла знищити українське Різдво, але не вдалося. Принаймні на Галичині. На сході України лише згодом дізналися, що таке кутя, дідух та колядки з віншівками.

Мар’яна Гірняк пригадала, що одна її подруга з Харкова, яка зараз живе у Будапешті, була вкрай здивована, що в Галичині відзначають Різдво, Святий вечір з кутею та дванадцятьма стравами. У них заведено відзначати лише новий рік під «голубий вогник» та шампанське.

«Я її запитала, яка в них кутя — рідка чи густа, — пригадує Мар’яна. — Здивувалася, яка кутя?». Уточнила, чи у них не святкують Різдво? Відповіла, що ні, там святкують новий рік. «Кому пишете листи про подарунки», — уточнила в неї. Відповіла, що діду морозу, а не Миколаю".

Авторка проєкту «Українська історія ікс» каже, що має подруг з різних регіонів України, в них різні традиції святкування великих християнських свят. Це не випадково. Радянська система роками по варварськи знищувала усе українське та насильно нав’язувала радянське. У радянському союзі ялинку декорували іграшками з радянськими символами — серпом і молотом, радянською зіркою… Показала на екрані ці пропагандистські іграшки. Також на кожному кроці російська пропаганда вивішувала оголошення про ігнорування церковних свят. Але це був не заклик, а наказ.

А на Галичині чинили опір радянській системі - колядували попри заборону, навіть у в’язницях — тихо, щоб ніхто не почув, бо загрожувала смерть. Також в Галичині ходили з вертепами, і колядники при цьому прослуховувалися до звуку чобіт НКВДистів, аби швидко сховатися від небезпеки та продовжувати традиції.