Льоха дикого кабана сама собі вибирає продовжувача роду

Помилкова думка, що життя у зимовому лісі завмирає - воно триває і далі, не менш активно, ніж раніше. Пройшовся засніженим дубовим гаєм, а опале листя у ньому хтось ніби поперевертав граблями. Сумнівів немає: то попрацювали дикі кабани. Під кронами цих дерев заховано найкращий їхній корм — жолуді. Саме настав час підкріпитися ними…

Виношують потомство 3 місяці, 3 тижні, 3 дні

Чим особливі, унікальні дикі вепри? А саме такими вони є. Багато цікавого, повчально­го про їхнє життя розповів нам провідний фахівець Львів­ського обласного управлін­ня лісового та мисливського господарства Василь Бур­мас.

— Кабани — тварини всеїд­ні, ведуть нічний спосіб життя. Щороку приносять одне потом­ство. Але коли їх розводять у во­льєрах і годують там часто, то здатні дати приплід двічі. Вва­жаю, це неправильно, супере­чить законам природи…

У вільному стані дикі каба­ни зазвичай народжують у кінці лютого, на початку березня. Ди­тинчата дикої свині зовсім кри­хітні - важать по 200−300 грамів. Разом із льохою в її ложі жи­вуть-відігріваються до двох тиж­нів — поки не відросте щетина, не зміцніють ратички. До слова, самка дикої свині виношує своє потомство точно три місяці, три тижні і три дні.

Побутує думка, що паруються дикі кабани, починаючи від дня Михайла (8 листопада) до се­редини грудня. Льоха сама ви­бирає собі великого самця. Що цікаво, після парування в її лоні відбувається своєрідне «запе­чатування» того, що вийшло в результаті цієї «любові». Навіть якщо до цієї льохи потім вчаща­тимуть інші «кавалери», це не матиме жодних результатів.

Знають, як лікувати рани

Самці дикого кабана — дуже жорстокі особини. Їх називають сікачами, бо мають дуже до­бре розвинуті ікла, як верхні, так і нижні. Разом ці ікла утворюють такі собі ножиці. Ними вони лег­ко розпорють будь-якого звіра, навіть коня. Вага сікача-велета сягає 300 кг і більше.

На передній лопатці сікач має грубу шкіру — калкан, який не пробиває навіть дріб з рушниці. А слугує калкан для того, щоб коли сікачі між собою б‘ються і ранять один одного іклами, ці рани не були смертельними. Навіть якщо вони глибокі, то швидко зажива­ють. Кабани знають, як собі до­помогти після таких боїв чи після інших поранень. Лікуються у гли­ні. Скажімо, кабани, що живуть в Уссурійському краї, часто стають здобиччю тамтешніх тигрів. Якщо кабанові вдається вирватися із кігтів хижака, постраждалий ліку­ється у згаданий спосіб — і за яки­хось три місяці рана затягується.

Самовіддана мама

Дикого кабана вважають ро­дичем домашньої свині, але де в чому він відрізняється від неї. Скажімо, волосок його щетини розсічений на три частини. І це дозволяє йому виростити густі­шу «шубу», а відтак допомагає диким кабанам жити у суворих природних умовах.

Дика свиня народжує до 12 поросят. Вона для них дуже тур­ботлива і самовіддана мама. Горе тому, хто спробує зачепи­ти діточок дикої свині. Якщо хоч одне з них в разі небезпеки запи­щить, льоха тут же іде в атаку, хто б перед нею не був. Льоха у ста­ні агресії - дуже небезпечна тва­рина. Може перекусити гомілку людини, яка від поранень може швидко, за якихось три хвили­ни, стекти кров‘ю. Через це, коли було дозволено полювання, дех­то із мисливців свідомо, через страх, пропускав сікача…

Кабанів може підкосити чума

Згідно з підрахунками пра­цівників лісового господарства, на Львівщині нині водиться чо­тири тисячі диких кабанів. Через африканську чуму, яку, є підо­зра, заносить в Україну краї­на-агресор, у північних і східних областях їхнє поголів'я ско­рочується. Африканська чума свиней — хвороба невиліков­на, косить кабанів поголовно. У 2016−2017 роках в нашій облас­ті теж переживали її епідемію, внаслідок чого кількість диких вепрів зменшилася майже удві­чі. Добре, що такої напасті у нас зараз не помічено…