Щоб автомат якомога швидше змінив на фоторушницю…

Та не багато з нас чули, що одне з багатьох захоплень Вахтанга — тварини. Милі собачки, котики постійно живуть у київському помешканні Кіпіані. Там же зберігається його величезна фототека птахів з різних куточків світу.

Свої «серйозні» дописи у соцмережах Кіпіані чергує із ліричними фоторозпові­дями про братів наших менших. Вони для нього — акумулятор доброго настрою, ефективні ліки від хандри, яка, буває, охо­плює нас всіх.

Недавно воїн зізнався: «Коли мені сумно, я дивлюсь на котів, собак, капібар, єнотів, видр і су­рикатів» (при цьому називає зві­ринець-розплідник, звідки узяв він своїх собачок коргів, й ілю­струє свій допис атмосферними світлинами тварин).

Іншого разу Вахтанг показав нам фото червоного птаха-кар­динала. І роз’яснив: «Були часи, коли міг щодня бачити кардина­лів через вікно. І це не в Римі, а у Торонто».

Власною фотографією сови на ялині Вахтанг Кіпіані 7 верес­ня поздоровив друзів із воєнної розвідки: «Вітаю із професійним святом побратимів і колег, яких зазвичай не видно, але без яких діла не буде!».

А у постскриптумі зробив текстівку під зображенням пта­ха, який став емблемою укра­їнських розвідників: «P. S. Сова вітчизняна, довоєнна, з-під Броварів».

Від себе додамо: дуже хо­четься, щоб на нашу рідну зем­лю якнайшвидше прийшов мир. І щоб всі ми повернулися до своєї довоєнної праці. Поба­жання Вахтангу — щоб він зно­ву нарешті озброївся камерою і взявся за своє фотополюван­ня. У нас так багато прекрасних створінь природи, яких треба увічнити об‘єктивом майстра…