У селі Болотні є свій Хатіко…

Пасажири автобуса Львів — Бучач на проміжній автобусній зупинці у селі Болотні (крайнє село на межі з Тернопільщиною) часто спостерігають самотнього собаку. Він ніби там когось терпляче виглядає…

Місцева жителька Ганна розповіла мені історію появи цього собаки в їхньому селі. Якийсь неві­домець одного разу залишив цього бідолаху біля ставка неподалік сусідньої Іванівки. Вважай, на­вмисно позбувся його, кинув напризволяще. А сам подався геть.

Голодний, виснажений пес невдовзі приплен­тався у Болотню. На нього тяжко було дивитися: рани на тілі, на шкірі висіли клапті шерсті. Здава­лося, що хтось, знущаючись, облив собаку кисло­тою…

За словами пані Ганни, притулок знедолено­му дав керівник місцевої агрофірми «Дзвони» Зі­новій Максимишин. Назвав новосела Дзвоником. Нині колишнього «доходягу» не впізнати: здоро­вий, ситий, доглянутий. Віддячуючи за опіку і лас­ку, собака став вірним сторожем цього господар­ства. Ніхто чужий не пройде сюди непоміченим.

У поведінці собаки є одна особливість: обій­шовши «підвідомчу» територію, Дзвоник час від часу виходить на трасу і сідає біля автобусної зу­пинки. Уважним поглядом проводжає кожну автів­ку. Уважно вглядається у її пасажирів. Жителі Бо­лотні припускають, що собака хоче зустріти свого колишнього господаря…