Шершні інколи стають «FPV-дронами»
У нашій домівці неподалік саду з рясними яблуками завелося повно шершнів. Одні уподобали собі місце на горищі, інші через шпарини у вікні проникають на веранду, ще інші оселилися у ліхтарі, що освітлює ґанок. Так що у хаті постійно чути шершневий гул…
Колись наша мама казала, що нічого злого шершні не роблять, тому, мовляв, нехай собі живуть, забороняла їх викурювати. Відтак уже не перший рік із цими комахами у нас мирне співіснування. А от із їхніми лісовими братами контакти напружені…
За якихось сто метрів від нас ці гігантські оси вибрали собі для життя два старі дерева — крислату липу і височенну черешню, яка стікає бурштиновим соком-смолою. Пробралися в їхні серцевини, продірявили стовбур, і за літо колись молоду деревину перетворили на порохню. У цій виїмці утворили соти і замаскували їх світлою, власноруч виготовленою ширмою із целюлози. Виготовляють її самі. Пережовану серцевину дерева перемішують зі своєю… слиною. Коли ця субстанція застигає, то нагадує грубий сірий папір, в який продавці 70-х пакували покупцям товар, найперше — продукти.
Моя зацікавленість процесом будівництва шершневих гнізд комахам не сподобалася. Вони вислали з дупла двох своїх «розвідників». Поки вони завмерли у польоті, вивчаючи серйозність загрози, із тилу, напевно, «за наводкою» крилатих родичів, підступно атакував мене шершень-бойовик. Надлетів звідкись згори і, наче FPV-дрон, поцілив у мою маківку…
Біль від укусу шершня більш болючий, ніж коли вжалить бджола. У голові дзвенить, здається, що в ураженому місці тріскає шкіра. Допікає нудота. Така вона, плата за надмірну цікавість і безпечність…
А з іншого боку, шершнів можна зрозуміти: як і ми з вами, вони мають право на приватну власність. Як і на захист її всіма доступними способами.
