Соковиті суниці воїна

Але надалі переважила любов до зем­лі, на якій почав працювати з мамою Вален­тиною. 2016 року молодий чоловік отримав ділянку, котру впродовж десятиліття ніхто не об­робляв. Поле заросло очеретом, чагарниками та вербами.

Сім'я взялася її облагороджувати: викорчову­вали дерева, вивозили причепи сміття. Так що­року вдавалося доводили до ладу по невеликому клаптику, який використовували для висаджування ягідників. Спочатку вирощували малину, а потім перейшли на суницю.

Спершу бракувало знань, агрономічного до­свіду. Але пощастило з учителями. Великий ба­гаж інформації удалося почерпнути від фахівців Уманського розсадника «Ягідна колекція», де ку­пують репродуктивний матеріал. Підтримують ґазди зв’язок і зі збаразьким фермером Борисом Карабановим. Чимало корисного дізналися під час відвідин фермерського господарства Миколи Стецьківа «ФайнаBerry» (Львівщина). Ну і, звісно, навчалися на своїх помилках.

Таким чином удалося опанувати технологію ви­рощування. Хоч, як самі зізнаються, цей процес нескінченний, бо наука щороку пропонує щось нове. Приміром, якщо раніше застосовувалося аг­роволокно, то тепер — плівка, а ручні процеси за­мінюють механізованими.

Суттєві корективи в життя внесла війна. Пан Ігор уже два роки на фронті, тож рідко навідується до­дому — здебільшого дає підказки телефоном. А в селі справу продовжують дружина Діана разом зі свекрухою.

Робота ця непроста. Насамперед слід правиль­но підготувати поле, враховуючи сівозміну. Завжди розплановують його так, аби замість викорчуваних на одному місці трирічних кущиків висадити на ін­шому — однолітні. Також обов’язково проводять аналіз ґрунту та води (бо погані більше нашкодять, ніж принесуть користі). Розсаду використовують лише якісну — із сертифікованих господарств.

Важливий фактор в агросекторі - погодні умо­ви. Нерідко насадження підтоплювало, подекуди частина підмерзала. А торік у пік достигання за­тяжні дощі забрали близько половини врожаю. Неабияк дошкуляють шпаки та інше дике птаство, скльовуючи дозрілі плоди. Ризиків справді чимало.

Мартинюки наголошують на ще одному момен­ті: «Ми вирішили отримувати здорові та безпечні ягоди, тому підібрали відповідну систему догляду. Хоча за такого методу врожайність менша, а собі­вартість — вища».

Вони визначилися зі сортами, надавши перевагу десертним перед технічними. Бо плоди останніх більш транспортабельні, але не такі солодкі та ароматні.

Нині на площі ентузіастів ростуть ранні, серед­ньоранні та пізні суниці. Урожаять із останньої де­кади травня до кінця червня. Причому, частину ягід збирають для себе самі покупці, які приїжджають на поле. Вони беруть свіжу продукцію безпосеред­ньо з кущів.