У писанці - незнищенний код нації
Віра Манько закінчила Львівський поліграфічний інститут за спеціальністю інженер-технолог. Багато років працювала хіміком на заводі радіоелектро-ніки
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/510615/pysanky.jpg)
А в середині 80-х років ознайомилася з писанкарством. Тоді товаришка, батьки якої родом із Холмщини, подарувала їй на Великдень розмальоване яйце. Молода жінка зацікавилася таким видом мистецтва, по крупинці вишукувала відповідну інформацію у книжках, музеях.
Водночас узялася за віск та писачок. Потім почала навчати азів цієї справи інших, вести у школі гурток писанкар-ства.
Коли закрилося підприємство, пані Віра влаштувалася секретаркою у видавництво «Свічадо». На той час у її творчому доробку вже було чимало розмаїтих писанок. Тож узялася готувати про них книжку. Так долучилася до дослідницької роботи. Зараз вона є авторкою близько десятка наукових видань, серед яких чільне місце займають книги та альбоми про писанкарство.
«Згаданий витвір народного мистецтва конденсував у собі образно-символічний зміст. Його дарували, бажаючи здоров’я, сили, урожаю, краси. Вірили, що писанка лікує від хвороб, переляку, наговору. Також її качали по землі (щоб та була родючою), підкладали під вулики (аби мати високі медозбори)», — зауважує самобутня майст-риня.
На цьому маленькому мистецькому диві органічно поєднуються різноманітні кольори: чорний, багряно-червоний, золотисто-коричневий, темно-зелений, синій, білий, жовтогарячий та інші. Усі вони наділені певним символічним значенням. Кожен регіон України має свої традиції, пов’язані з виготовленням писанок, але скрізь то — огорнене особливою святістю дійство.
Віра Василівна виготовляє писанки за традиційними національними зразками, адже то не просто витвір мистецтва, а наша історична па-м'ять.
Самовіддана жінка має доволі велику колекцію, яка налічує близько чотирьох тисяч писанок. Більшість із них створила сама. Частина виробів — народні, а решту купила у майстрів, щоб передати наступним поколінням.
Зауважимо, що для Західної України характерні візерунки у вигляді спіралі. На Сокальщині малювали пташок: голубку і голуба. Бойки зображали свастику, яку називали сваргою. Є в збірці полтавські писанки, візерунки на яких — у вигляді знака сон-ця…
Пані Віра щедро ділиться секретами народження української писанки, проводячи майстер-класи. Спочатку треба видути вміст яйця через проколені з двох боків дірочки. Потім середину промивають та висушують. Далі шкаралупу ділять простим олівцем на чотири частини й малюють візерунок.
Наступний крок — нагрівання воску над запаленою свічкою й нанесення спеціальним писачком на шкаралупу. Не забуваймо закупорити цим матеріалом дірочки, які утворилися під час спорожнення яйця.
Згодом малюємо тоненькі та широкі лінії. Основні - проводять воском по поверхні. Вони залишаться білими (бо фарба не подіє). Не можна двічі протягувати по одному місцю, адже віск відпаде. Окрім того, його необхідно постійно підігрівати.
Завдяки такому чаклуванню за 30−40 хвилин отримаєте простий візерунок. А ось складніший забере 1−2 години.