Жив з качками в курортному парку. А полетів один

Одне з них — маленький ставок у верхній частині паркової зони. Тут завжди відпочивальники зупиняються. Їхню увагу привертає не стільки у деяких місцях зарослий очеретом ставок, скільки чисельна «громада» диких качок. Добре їм тут. Птахи настільки звикли до людей, які їх постійно підгодовують, що геть інстинкт самозбереження втратили. За першим же покликом вибираються з води, безстрашно, часом безпосередньо з рук, корм беруть. Так себе качки поводять, але не лебеді. Порівняно недавно, десь у середині цьогорічного літа, прибився красень-птах до качок. За однією з версій до ставка його привезли біженці з Херсона. Мабуть, так воно і є: на його південне походження вказує сіруватий колір пір'я. Білий колір властивий для птахів із північного регіону України.

Спочатку тримався осібно

На новому місці птах спочатку почувався не дуже затишно. Тримався осібно. Корму для того, щоб вижити, як виявилося, достатньо у самому ставку. Цілими днями щось між собою гельгочучи, пірнають у воді качки, де видобувають потрібну для життя поживу. Спочатку цього не помічав, бо лебідь, на відміну від качок, так енергійно та беззастережно за кормом не кидався. Але ставок і його годує. Здобуваючи собі корм, красень-птах, на відміну від качок, не перегортається до гори лапками. Розумій, як знаєш. Мабуть, «виховання» дається взнаки. Аби здобути маленьку рибу чи якісь там інші «молюски», він, зберігаючи рівновагу на поверхні, лише голову з шиєю занурює під воду. Принаймні мені під час своїх щоденних піших прогулянок до ставка жодного разу не довелось бачити, аби лебідь, перегорнувшись догори дриґом, за «методою» качок «рибалив». Не те «виховання», мабуть, отримав. Стриманий, більш повільний у рухах, завжди осторонь тримався.

Життя по сусідству без наслідків не минає

Але життя по сусідству далося взнаки. Яким би лебедем ти не був, але, якщо живеш з качками, мусиш з ними товаришувати. Через деякий час це правило своїми діями почав підтверджувати порівняно недавно «прописаний» на ставку в курортному парку лебідь. Бували дні, коли бачив його в товаристві двох-трьох, а то й більше качок. Як вони між собою спілкувались — не знаю. Але це було схоже на дружбу. Качки зими, на відміну від лебедя, не бояться. «Що ж воно буде, коли мороз вдарить. Треба ж зоологів до відома поставити …», — постійно думалось. І ось щедро сніг посипав, мороз вдарив. Я не просто вийшов у цей день на прогулянку. Помчав до ставка. Як і очікував, значна частина водяного плеса замерзла. Качки, як ні в чому не бувало, плавали собі там, де ще можна було. А лебедя видно не було. «Замерз, потонув», — аж гірко на душі стало. Але ж недаремно кажуть, що страх великі очі має. Краще придивившись, побачив, наче сироту, лебедя. Таке було враження, що крига прихопила його. Треба було рятувати птаха. Разом із ще одним чоловіком, озброївшись довгими відірваними гілляками-палицями, почали з берега кришити кригу в напрямку птаха. Лебідь спочатку лише ворухнувся, не надто реагував на наші дії. Лише тоді, коли майже до нього дістались, він раптом собі встав та, гнівно махнувши довжелезними крилами, почимчикував собі до середини ставка. Став там, і глянув, нам здалося, що докірливо, у наш бік.

Вже четвертий день минув

«Добре, що полоненим криги не став», — зрадів я на пару зі своїм небайдужим напарником. Хтось з людей, які за нашими діями з берега спостерігали, повідомив, що вже телефонував до служби порятунку й що ось-ось мають рятувальники прибути. Справді, доволі швидко до місця події прибула групка рятувальників з Дрогобицького районного управління ГУ ДСНС у Львівській області. Звиклі до дій у форс-мажорних ситуацій, хлопці довго не барились. Кинули на лід довгу дошку, і вже було добрались до місця «дислокації» лебедя, але птаху дії людей не сподобалися. Рвучко випроставши крила, двома махами відірвався від плеса ставка, і полетів собі. Думав, що ненадовго. Що невдовзі повернеться. Аж ні. Минув вже четвертий день, а лебідь чути не дається.

Чи врятується, не загине?

Чи врятується, не загине? Із таким запитанням ми звернулись до рятівників. Їм частенько доводиться мати справу з птахами, які відбилися від своїх, не перебувають у звиклому популяційному середовищі. Кілька тижнів тому їм у тому ж курортному парку довелось лелеку рятувати. Із ним легше було: не вмів літати. Лелеці пощастило. Його передали до розташованого у Меденичах зоопарку «Лімпопо», де за птахом доглядають, як слід. За його долю можна не турбуватись. Інша річ — лебідь зі ставка в курортному парку. Що з ним буде? Як поінформувала нас провідна інструкторка Дрогобицького районного управління ГУ ДСНС України у Львівській області Тетяна Івасенко, рятівникам доволі часто доводиться приходити на допомогу одиноким лебедям. Не завжди з ними «спільну мову» вдається знаходити. У дикої природи — свої закони. Зрозуміло, що зі ставка у курортному парку птах полетить у пошуках нового місця для «дислокації». Якщо свій вибір зупинить на розташованому по сусідству з Трускавцем озером в Бориславі, де також є лебеді, його невдовзі знайдуть, і врятують. Якщо ж ні, тоді сподіватись залишається хіба на щасливий випадок. Світ не без добрих людей.