«Я ніколи з тобою не зробив би так, як ти — зі мною…»

На наших вулицях, за містом, у лісах-полях ми часто бачимо бездомних — хворих, переляканих, голодних, у реп’яхах тварин. Багато з них не заблудилися — їх вигнали, викинули з дому, позбулися як непотрібної речі їхні ж горе-господарі. Залишили напризволяще. Півбіди, якщо їх підбере якась добра душа (знаю багато таких прикладів). Але у багатьох випадках ці небоги стають жертвами нашої черствості, безвідповідальності. Послухайте уявний монолог зрадженого собаки — текст розмістив сайт INature. Можливо, у тих, хто збирається вчинити нову зраду щодо братів наших менших, щось людське таки пробудиться…

«Я був там, де ти мене зали­шив на цілі два дні. Сплю пря­мо на узбіччі дороги. Я боявся шуму машин, але не рухався.

Минулої ночі одна з тих ма­шин зупинилася, і вона вийшла. Попросила мене пообідати, але я відмовився. Вона запроси­ла мене піти спати до неї додо­му, але я також відмовив. Нама­гався пояснити їй, що чекаю на тебе, але вона не слухала. Діс­тала повідок і сказала, що я не можу більше залишатися там, на узбіччі. Я кусав її кілька ра­зів, пісяв на себе, бурчав і пла­кав! Вона не розуміла, що роз­діляє мене від тебе! Вона взяла мене проти моєї волі, і ми поїха­ли! Мені було так сумно, бо я ду­мав, що ти будеш хвилюватися.

Ми опинилися в її будин­ку. Я продовжував кричати, сподіваючись, що ти мене по­чуєш, але ти так і не прийшов. Мене нудило через пережи­вання за тобою. Я продовжу­вав казати їй, що маю поверну­тися, тому що ти подумаєш, що я тебе покинув, коли побачиш, що мене там немає! Я, той, який любить тебе всім серцем і ду­шею, не перестаю плакати від­тоді, як ми розлучилися кілька днів тому. Я хочу, щоб ти знав: я ніколи з тобою не зробив би так, як ти — зі мною…

Я не знаю, де ти зараз, і чому зупинив машину й залишив мене там. Чи можеш ти тепер мене знайти?

Сьогодні я їв. Я також спав на дуже м’якому ліжку. Ще й хвос­тиком трохи помахав. Вона була дуже милою зі мною. Сказа­ла, що я можу залишитися у неї назавжди. Вона називає мене Міло — але ж у мене вже є ім'я! Коли ти мене забереш, ти змо­жеш їй це сказати. Ти побачиш, як вона буде здивована, коли поясниш їй, що я на узбіччі - то була велика помилка.

Тому що ти повернешся по мене, правда?".

P. S. Домашні тварини не од­норазові речі, які ми викидаємо, коли вони стають непотрібними. Це відданість на все життя. Вони — сім'я! Щиро дякую всім, хто всиновив та рятує їх до остан­нього люблячого подиху. Завдя­ки вам цей світ стає кращим.