«Фільм тяжкий, але світ має знати, що переживає Україна»

Художній керівник Академічного інструментального ансамблю солістів «Високий Замок» Львівської національної філармонії ім. Мирослава Скорика Андрій Яцків відомий не лише тим, що з «високозамківцями» об'їздили пів світу і розповіли про Україну навіть у тих куточках, де й не чули про українців і нашу культуру. Пан Андрій добре знаний не лише як музикант-мультиінструменталіст, аранжувальник та диригент. Як продюсер він є володарем престижної нагороди «Греммі», яку отримав у 2020 році за фінальний саундтрек до 5-серійного фільму «Чорнобиль». Мабуть, цей факт настільки «зачепив» за живе голлівудського режисера Прітана Амброса, що він особисто звернувся до Андрія Яцківа з пропозицією написати саундтрек до нового документального фільму, який голлівудська знаменитість знімає в Україні, — про звірства рашистів, знущання з мирного населення і дітей. Як це було, журналістці «ВЗ» розповів Андрій Яцків.

— Трохи більше місяця тому мені зателефонував режисер, генеральний директор медіагрупи «Голлівуд-інсайдер» Прітан Амброс, — каже пан Андрій. — Він знімає фільм про дітей в Україні, про ті психологічні і фізичні травми, яких діти зазнали внаслідок повномасштабного вторгнення росії в Україну. На основі 12-ти життєвих історій, які йому розповіли діти, Амброс робить документальний фільм «Чи можу я повернутися додому?». Серед тих діток є троє, які побували у російському полоні і розповіли про той жах, який там пережили. Фільм — тяжкий, а мета фільму — донести світові увесь той трагізм, який переживає Україна. За словами режисера, він боїться, що на другому році війни світ може трохи охолонути до проблем України.

— То вам запропонували написати музику?

— Музичне оформлення фільму є завданням давнього друга режисера — це композитор, дворазовий володар «Оскара» Алла Ракха Рахман. А для написання саундтреку до фільму, щоб відобразити, так би мовити, українськість у музиці, Амброс шукав когось, хто б міг це зробити. Мабуть, після перегляду серіалу «Чорнобиль» творці фільму вирішили доручити мені цю почесну місію. Вони мене знайшли, і ми спілкувалися у телефонному режимі близько чотирьох годин.

— І ви погодилися…

— Так, у мене була в голові і навіть накидана на ноти романтична мелодія, яку я написав приблизно два роки тому для своєї дружини Галини. Ми порадилися з дружиною і зрозуміли, що саме ця мелодія стане ниточкою через увесь фільм. І я почав роботу над цим проєктом.

— Але ж ви не бачили фільму. То, мабуть, складно зрозуміти, що конкретно хоче голлівудський режисер?

— Містер Прітан є досвідченим режисером, він досить глибоко і чуттєво описав, що хотів би почути. При розповіді про ідею фільму та про інтерв'ю з українськими дітьми, які постраждали внаслідок російської агресії, у нього з’являлися на очах сльози. Його щирість мене переконала. Прітан Амброс хотів, щоб у цьому саундтреку співала і 5-річна дівчинка, і 10-річний хлопчик, і щоб хор співав, і оркестр звучав. Терміни досить стислі - до 10 травня я маю все завершити, бо знімальна команда закінчує зйомку і треба «вписати» саундтрек у фільм. Фільм буде показано на Венеціанському кінофестивалі, який відбудеться наприкінці серпня.

— Хто виконує музику?

— Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика, співає заслужена академічна хорова капела «Трембіта». Записували це масштабне дійство 26 квітня — у День Чорнобильської трагедії, на сцені було понад 100 виконавців. Я сам диригував оркестром і хором. А вже у студії згодом будемо дописувати солістів та вокальний ансамбль «Квіти» Лапаївського ліцею. Є також ідея записати цю мелодію у виконанні на українських народних інструментах сопілці та бандурі.

— Хто написав текст для саундтреку?

— Містер Прітан описав настрої, які б мали звучати у трьох куплетах, — про що має співати дівчинка, потім хлопчик і хор з ансамблем. Слова написала відома талановита львівська поетеса Ілона Верхівська-Ельтек.