Катерина Міхаліцина: «Я з тих „пришелепків“, які сміття прибирають на автоматі»

Перед Великоднем заведено прибирати свої оселі. Чи не кожна галицька господиня вважає за обов’язок помити вікна чи відчистити до блиску усі поверхні у своєму помешканні. Але чи переймаємося ми так само порядком у нашому спільному домі, який теж безжально засмічуємо — чистотою довкілля?

Традиційно перед Великоднем у Львові проводять загальноміську толоку. Цьогоріч через погану погоду її перенесли з суботи на вівторок, 11 квітня. Мешканців Львова, приєднаних громад, жителів модульних містечок, підприємців та усіх охочих закликають о 16 годині вийти на прибирання території біля своїх будинків та приміщень.

Як повідомляє пресслужба ЛМР, для очищення від сміття обрано 17 локацій — куди входять міські парки, сквери та Личаківський цвинтар.

Зокрема: «Знесіння», «Горіховий гай», «Снопківський», «Залізна вода», «Кортумова гора», «Білогорща», «Погулянка», «Замарстинівський», «Снопківський», «Скнилівський», «Під Голоском», парк біля дитячої лікарні на вул. П. Орлика, парк ім. Б. Хмельницького в смт Брюховичі, парк ім. Папи Римського Павла ІІ, зелена зона «Майорівка» та сквер на вул. Батуринській (біля пам’ятника полеглим в Афганістані).

Такі заходи є потрібні у контексті захисту нашого довкілля. Наприклад, під час цьогорічної толоки у Києві за один день вдалося вивезти понад шість тисяч кубометрів сміття! Інформація про це розміщена на офіційному порталі нашої столиці.

Але не обов’язково прив’язуватися до одноразового заходу, самотужки чи організувавши групу ентузіастів, можна будь-коли вийти і прибрати територію поблизу себе.

«Якщо погано і накриває, можна піти в поле гуляти з собаками і мішком на сміття. Накривати не перестане, але полю полегшає», — написала на своїй сторінці відома письменниця, перекладачка та волонтерка Катерина Міхаліцина. Додавши до своїх слів фото мішка на фоні вечірнього міста.

«Інколи належати до біологічного виду Homo sapiens мені буває катастрофічно боляче й соромно — стільки сліпоти й невиправданої жорстокості, глупого потягу до нищення місця, де вона живе, має тільки людина», -- зізнається пані Міхаліцина. -- Я з тих «пришелепків», які сміття прибирають на автоматі".

За її словами, немає значення, чи це сміття лежить давно, чи його щойно викинули, чи вдалося зробити зауваження такій людині, чи ні. Особливо на природі. Навіть якщо ця природа — поле за вікном на Сихові.

«Це мені потрібно, мені те сміття муляє фізично, я можу це зробити — і роблю. В полі - щоразу, як туди виходжу гуляти з собаками. Чи приємно це? Та не дуже. Я би воліла, щоб люди поводились як свідомі й відповідальні, а не загиджували весь простір навколо себе», — пояснює вона.

Серед «знахідок» під час прибирання поля -- будівельне сміття, обгортки з-під морозива, пляшки. Її діти повторюють за мамою і теж прибирають на природі. Навіть частина з колег-собачників пані Міхаліцини теж «заразилася» такою доброю справою. «Ну бо ж приємніше бачити довкола траву і квіти, а не пакети-бляшанки-недопалки», — зауважує письменниця.

А ще, на її думку, таке заняття може допомогти побороти тривожність. Адже достатньо вибрати ділянку, яку можеш контролювати і зачепитися за неї мозком, «заякоритися».

Вже звичними стали для її сім'ї - cортування сміття вдома, загалом зменшення його кількості: продумані покупки, продовження життя речей, обмін/діління ними. «Це те, на що я в межах своєї родини принаймні можу вплинути. І знову-таки, йдеться не лише і не стільки про сортування, як про вдумливе ставлення до того, що маєш чи хочеш мати. Вміння чесно відповісти собі на запитання: навіщо ця річ тобі потрібна, чи ти точно від неї станеш щасливішою, чи переглянути, що вже є і як це можна задіяти, на що перетворити. Мої троє дітей вже звикли, здається до того, що так нормально і все».