«Багато моїх лісовичків із „джавелінами“ поїхали у США»

Побачила у соцмережах новорічні іграшки на ялинку ручної роботи. Серед них — вертепик. Іграшка зроблена з органічної бавовни, обличчя ляльок виліплені з глини. І аж запахло Різдвом… Автор цих іграшок — майстриня з Білої Церкви, що на Київщині, Ольга Марцих. Частину заробітку віддає на допомогу військовим. Чимало її робіт купують клієнти, які пережили окупацію… Журналістка «ВЗ» поспілкувалася з майстринею про її творчість.

— Іграшки виготовляю зо три роки, але ніяк не наважувалася їх продавати, — каже Ольга Марцих. — Хоча знайомі, коли бачили мої роботи, питали, чому іграшки ко­лекціоную, а не продаю? Вони ж такі класні! І ось торік я наважилася і виставила свої роботи у соцмережах. Потрошку з’явились клієнти.

— Я закінчила Київський державний ін­ститут декоративно-прикладного мис­тецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, але за спеціальністю «художник-моде­льєр костюма» не працювала. Хоча ма­люю з дитинства, люблю живопис. Пра­цюю у будівельній компанії. У зв’язку з війною — онлайн, а тому маю більше часу на творчість. Раніше я шила ляльки. А потім спробувала робити іграшки у ста­ровинній техніці. Пригадую, ще у бабусі були ватні іграшки… Але мені не щастило з ватою, у наших аптеках вата продаєть­ся якась дуже штучна, тому замовляю за кордоном органічну бавовну. Обожнюю ліпити українську етніку!

Цього року захотіла зробити Святого Миколая, — веде далі майстриня. — Чес­но скажу, вже набридли ці Діди Морози. Українські діти мають вірити тільки у Свя­того Миколая! На Київщині, на жаль, ще багато тієї радянщини, яка потрошки ви­корінюється… Моя восьмирічна донька ні разу не ходила колядувати. Я їй кажу, що цього року зроблю Різдвяну зірку, зберемо усіх дітей з вулиці, і будемо вчи­тися колядувати. Я у дитинстві з друзями ходила з Вертепом. Було весело! Дуже хочеться до Львова на Різдво…

— Окрім бавовни, які ще матеріали використовуєте?

— Із дроту роблю каркас. Ізолюю його фольгою. Накручую вату… Чоловік каже, що наче ляльку-мотанку роблю. Бавов­ну розмальовую акварельною фарбою (або не фарбую, залишаю природною). Акриловими фарбами наношу малюнок чи тоную. Щоб іграшка була довговічною (і не псувалася від вологи), треба додати клей ПВА. Обличчя виліплюю з глини, яка швидко застигає і не тріскає. Використо­вую професійну полімерну глину для ля­льок (замовляю в Європі). Багато май­стрів використовують молди (силіконові форми). Мені це не цікаво. Подобається самій все виліплювати, особливо діток. Моєму меншому синові три рочки. Коли почала ліпити, він тільки народився. Тим більше, у мене художня освіта, і ми ви­вчали скульптуру.

У моїй колекції є «Конотопська відьма» і «Баба Ганька — файна дівка», яка дрон банкою огірків збивала. І не тільки дітки-вертепики, а й наші лісовички з «джавелі­нами»… Коли наші хлопці звільнили Хер­сон, я за добу зліпила іграшку — хлопчика з кавуном! Феном її сушила, щоб виста­вити у соцмережах. Було стільки емоцій! Хоча не можна такого робити, бо іграшка повинна висохнути природним шляхом. Якщо сушити на батареї чи феном, орга­нічна бавовна збігається.

Багато моїх лісовичків з «джавелінами» поїхали у США, у штат Алабама, де виготов­ляють протитанкові комплекси «Джавелін». У мене сестра у США живе, і вона перепо­стила мої роботи. Хтось побачив і замовив усю колекцію. У мене ще багато ідей. І ко­лекція «Мелітополь» буде, і «Крим»…

Вартість іграшок на ялинку ручної ро­боти стартує від 450 грн.