І під обстрілами доглядає бджіл

Родина Куліків уже тривалий час живе у селі Криницях, що за 50 км від Краматорська. Тут Віктор Михайлович кілька десятиліть займався бджіль­ництвом. Перші два вулики з’явилися у нього відразу після одруження. Поступово їх назбиралося близько со­тні. Більшість розташована біля хати, решта — на обійсті матері.

Дбайливий ґазда віддає перевагу представникам української степової поро­ди. Сам розводить маток, вико­нує всі роботи з догляду за свої­ми підопічними.

Криниці віддалені від промис­лових центрів. Місцина еколо­гічно чиста. Тут ростуть дерева, масово квітують трави. Навесні буйно цвітуть плодові сади, зго­дом естафету переймає акація. Минулих років традиційно за­вершували сезон медозбору соняшники, які висівали багато місцевих господарств.

Однак мирні будні перервала війна. Невдовзі після початку ро­сійської агресії донбаський пен­сіонер разом із дружиною Ната­лією Василівною евакуювалися на Галичину. Тут їх прихистили фермери Іван та Ірина Юськеви­чі, що живуть у селі Солонці біля Львова.

І хоча місцеві господарі гос­тинно прийняли тимчасово пе­реміщених осіб, проте Куліків постійно тягнуло у рідні краї, до своїх золотокрилих особин, що залишилися у шахтарському краї. Тож невдовзі вирішили по­вернутися додому.

У прифронтовій зоні тепер живеться доволі непросто. Лю­дей залишилося дуже мало. Фермерські господарства, ко­трі тут функціонували, давно згорнули діяльність. Постійно літають літаки, вертольоти, чути безперервний гуркіт канонади.

Але, незважаючи на такі об­ставини, бджоли продовжували збирати нектар. Тож меду виста­чило не лише родині господаря. Частину солодкої продукції кра­маторчанини передавав на пе­редову українським воїнам.

Зараз дбайливий чоловік готує пасіку до зими. Зокрема, утеплює вулики, закриває льотки. Споді­вається, що навесні, коли пра­цьовиті комахи прокинуться, уже настане довгоочікуваний мир.