На Київщині вродили буряки-велетні

Василь Ситко із села Піщана Білоцерківського району 36 років працював колгоспним водієм. Що лише не доводилося йому перевозити автомобілем ГАЗ-53 — зерно, картоплю, цукрові буряки, солому, цеглу та інші будматеріали.

А прийшовши додому, дбайливий чоловік разом із дружиною Надією Василівною обробляв город, догля­дав домашню живність.

Коли ж колгосп розпався, Ситки взяли свій земельний пай і вже сім років самостійно господарюють. На власних наділах висівають пшеницю, ячмінь, кукурудзу. Тим часом на городі, котрий біля хати, вирощують картоплю, моркву, цибулю, ка­пусту, гарбузи.

Усі овочі вдаються на славу, адже ґазди утримують трьох корів та кілька десятків свиней, тож підживлюють площу таким де­фіцитним тепер гноєм.

Зокрема, нинішнього сезону неабияк потішили сельчан кормові буряки. Насіння використовували німецької селекції, висі­вали в оптимальні терміни.

Влітку дбайливі господарі старанно про­ріджували сходи, залишаючи між паростка­ми велику відстань для росту. Також до­велося просапувати міжряддя, знищуючи бур’яни та руйнуючи поверхневу кірку.

За старання земля належно віддячила трудівникам. Корені виросли великі, мов відерця. Один із них заважив 17 кг, інший — 12 кг. Мало що менші й решта.

Василь Станіславович разом із сином Сергієм тачкою звезли урожай до льоху. Те­пер на цілу зиму вистачить хорошого сокови­того корму як коровам, так і поросятам, птиці.

Єдина незручність, що вирощені велетні не поміщаються у горловину корморізки. Тож попередньо їх доведеться розтинати навпіл.